Voloshyn Gallery представляє проєкт Миколи Рідного та Олексія Сая на EXPO CHICAGO.

Укриття. Бомбосховища. Про ці терміни ми не задумуємось у звичайному, мирному житті, так само і не задумуємось про війну, до того моменту, як тільки не відчуємо небезпеку. У кожному місті в Україні є такі укриття. Під час холодної війни пропаганда СРСР та США породила соціофобію, пов’язану із загрозою ядерної війни та культом "захисту вітчизни". Вже за часів незалежності України багато укриттів, створених радянською владою, залишилися покинуті та закриті, інші були переобладнані для інших потреб: від побутових сховищ до тренувальних залів або секонд-хендів. Серія робіт Миколи Рідного “Укриття”, яку було створено у 2012-2013 роках, що представляє укриття як реліквію та явище, набула нового значення у 2014 році, після російського вторгнення на сході України, та особливо у 2022 році, коли російська федерація почала повномасштабний наступ на територію України. Історія проєкту Рідного почалася ще в його шкільні часи, коли він відвідував заняття з Цивільної оборони, що проходили в реальному бомбосховищі, розташованому під школою. В основі серії бетонних скульптур лежать моделі бомбосховищ. Сам Микола Рідний каже про те, що створення скульптур стало реакцію на відчуття, що оповили повітря незадовго до початку війни.

Дослідження середовища, конкретних територій та їх долею, поєднуючи індивідуальний досвід з загальносуспільним продовжує серія робіт Олексія Сая “Розбомблені”. Серія “Розбомблені” являє собою зображення з висоти пташиного польоту ландшафтів сходу України зі слідами-кратерами від вибухів, залишених війною. За допомогою болгарки, дрилі та абразиву Сай майже повністю знищує поверхню своїх попередніх робіт з різних серій, різних років і розмірів, перетворюючи їх на фактурні мапи руйнувань. Поступово втрачаючи чіткість початкового зображення, роботи стають майже абстрактними, але при цьому наповнені цілком конкретним змістом. Серія була розпочата художником ще 2015 року як реакція на поточні події в країні. Своєрідна терапія, яка допомагала “зайняти руки і голову” та через виснажливу монотонну дію віддати матеріалу бодай частку складних емоцій, пов’язаних із переживанням поточних подій. Не маючи наміру безпосередньо закарбувати тривогу чи біль, художник радше прагнув через сам медитативно-мазохістський процес одночасного творення і деструкції “налаштуватися на одну хвилю з оточуючою дійсністю”. 2018 року роботи акумулювалися вже в повноцінну серію, а отвори на них із відокремлених пробоїн поступово трансформуються на масований абстрактний візерунок, де початкове зображення вже не розпізнати.

“24 лютого (2022) я мав відкрити виставку у Voloshyn Gallery. Це була серія робіт, в яких, починаючи з зими 2014 року, я знищував картини і перетворював їх на своєрідні пейзажі, спотворені слідами бомбардувань. Ми були готові до відкриття, але потім увійшли в галерею як у бомбосховище і залишилися там з іншими художниками та родинами перші кілька днів вторгнення.” — Олексій Сай для Заборона Медіа

Серія “Розбомблені” поєднується з більш ранньою масштабною серією “Excel-Art”, в якій Олексій Сай намагається знайти адекватну візуальну мову для опису сучасних процесів та робить серію робіт у програмі, яка рахує гроші - Microsoft Excel. Мільйони офісних працівників виконують свою роботу, не стикаючись із реальністю, і дані, які він використовує як елементи візуальної мови, можуть бути чітко зрозумілі людині корпоративної культури — можливо, наймолодшої з чітко визначених культур людства. Обидві серії, знаходячись одна поряд з іншою, утворюють надзвичайну хімію. Це два паралельних світи, що, однак, пов'язані між собою певною фатальністю, безжальністю та принципом оптичного змішування. 

Документаліст Харун Фарокі у своєму фільмі “Картини світу і підписи війни” фокусувався на “сліпих плямах” в інтерпретації аерофотознімків ландшафту, зроблених під час американського бомбардування німецького заводу в 1944 році. Лише в 70-х, внаслідок здійсненого ЦРУ аналізу архівів Другої світової, з’ясувалося, що ці знімки були ​​одними з перших фото-доказів існування Освенціма, які не були своєчасно розпізнані. Ландшафт і його рельєф тут поставали як свідки та учасники історичного процесу, де кожна ритвина, вибоїна чи опуклість – доказ та елемент пам’яті. Подібною є роль ландшафту у проєкті Сая. Та він не просто фіксує фізичні руйнування та ефемерні тривоги й біль (особистий і колективний) у матеріальності перфорованого металу. Художник поміщає власний доробок у символічну зв’язку з конкретною територією та її долею, поверхню своїх робіт – із понівеченою земною поверхнею. Цей жест єднає індивідуальне зі спільним, розмиваючи межі, а ландшафт стає основою для цього єднання. Бачення його “з повітря”, в масштабі, створює ту дистанцію, котрої так бракує, коли йдеться про поточні події, від яких неможливо абстрагуватися” (Наталія Маценко). 

Цей важкий та тривожний діалог завершує серія Олексія Сая “Новини” 2022 року. Художник ставить перед собою мету донести не інформацію про події, а донести фізичне відчуття, те, що запам’ятає тіло та розум, показати, що це масштабна війна, дуже груба, нелюдська, по-справжньому жахлива війна. В його роботах емоційні наслідки після поглинання новин відображені як стовбур чорного диму, що стрімко намагається заповнити собою кожен міліметр чистого простору. Олексій заглиблюється в дослідження зміни нематеріального середовища після впливу такого подразника як інформація, та як це воно видозмнюється під тиском певних стресових чинників.

Про EXPO CHICAGO

EXPO CHICAGO — міжнародна виставка сучасного мистецтва, включає провідні міжнародні галереї поряд із найякіснішою платформою для сучасного мистецтва та культури. У 2023 році EXPO CHICAGO прийме 170 провідних міжнародних експонентів у Festival Hall Navy Pier. З моменту свого заснування EXPO CHICAGO продовжує підтримувати місцеві, регіональні та міжнародні мистецькі спільноти, маючи потужну регіональну підтримку на всьому Середньому Заході, обох узбережжях США, і підтримує зростаючу міжнародну прихильність Європи, Азії та Латинської Америки.