A Planet on A Pin

Voloshyn Gallery раді представити групову виставку A Planet on A Pin, куратором якої виступив Олексій Борисьонок. У проєкті представлені роботи Вероніки Гапченко, Катерини Лисовенко, Сани Шахмурадової Танської, Федора Тетянича, Лесі Васильченко та Ніни Гартманн.

Назва виставки походить від раннього фільму видатного радянського українського режисера Фелікса Соболєва. Стрічка «Зірваний світанок» (1965) відображає чутливість доби холодної війни, з її ядерною тривогою, що постала з жаху Другої світової війни. У своїй поетичній і водночас візуально виразній есеїстиці Соболєв розповідає історію невідомої планети, зруйнованої внутрішніми суперечностями, які призвели до її самознищення. Розірвана на тисячі уламків, планета перетворюється на сузір’я метеорів, які, за допомогою поетичних образів, стають тілами партизанів – носіями життєвої надії в умовах антифашистської планетарної невідкладності. Сьогодні «вага планети» відчувається ще гостріше – внутрішні конфлікти знову розривають її на частини. Землі перетворюються на зони руйнування — як в Україні, так і на інших територіях, ми спостерігаємо тривалу шкоду, що завдається тілам, довкіллю й самій планеті.

Фелікс Соболєв відомий і своєю спробою візуалізувати модель ноосфери Володимира Вернадського у фільмі «Біосфера! Час усвідомлення» (1974). Концепція ноосфери розуміється як вищий етап розвитку біосфери, коли людський розум і діяльність стають вирішальними силами, що формують планету. Спираючись на документальну та поетичну мову, художниця Леся Васильченко, чиї роботи представлені у виставці, розвиває поняття «хроносфери» – критичного оновлення планетарної системи. Для мисткині хроносфера означає складну взаємодію часових масштабів –від мікрорівня (дистанційне зондування поверхні планет, обчислювальні цикли) до макрорівня (екологічна травма, ядерна епоха). Слідом за цією ідеєю виставка досліджує масштаби обчислення й часовості, що формують нові конфігурації планетарних сузір’їв і водночас демонструє їх порушення. Це історія про планетарний розпад і спотворені орбіти, радянську технополітику та пост-холодновоєнні уявлення, про випалену землю й неконтрольоване відродження життя.

Резонуючи з добою Соболєва виставка представляє камерні роботи українського художника Федора Тетянича, створені у 1970–1980-х роках. У своїх малюнках і колажах Тетянич занурюється у таємничі процеси обчислення, спекуляції над ландшафтами зовнішнього та внутрішнього світів, вибудовуючи складні системи композиційних структур і мікровсесвітів. Його образи нагадують поверхні планет або внутрішні структури космічних тіл, невідомі порожнини, що апелюють до його постійних тем – нескінченності, безмежності та всесвітнього взаємозв’язку. Ці роботи – своєрідні візуальні медитації над природою буття, рухом енергії та формуванням життя.

Нова серія акварельних робіт Вероніки Гапченко відкриває динамічні простори перетинів і переплетінь форм. Її плинні, вигнуті елементи нагадують стрічки, органічні пагони або синтетичні трубки, що тягнуться й закручуються у просторі, створюючи ефемерні, майже тілесні постаті. Через ці абстрактні композиції художниця звертається до радянської техно-наукової уяви, в якій людина, природа і прогрес зливалися у єдине ціле. Гапченко критично осмислює утопічні наративи модерності, що сьогодні видаються зруйнованими або примарними, пропонуючи естетику вразливого руху та поетичної несталості.

Діаграмні роботи Ніни Гартманн апелюють до архівів холодної війни та візуалізують структури параноїдального мислення. Мисткиня досліджує феномен таємних, езотеричних і маргінальних знань, які використовувалися у військових ідеологіях та технологіях контролю. Її візуальний матеріал – нечіткі, слабо освітлені зображення, запозичені з видань про психологічну війну та розсекречені державні документи – постають як мови домінування, але водночас і як можливі шляхи відхилення від тотального впливу влади. У своїх скульптурних об’єктах Гартманн використовує сакральну геометрію та дідактичну структуру діаграм, щоб розмивати межі між знанням і вірою, між раціональним і містичним. Її практика перетворює механізми контролю на поетичні системи опору, де мова схеми стає інструментом звільнення від режимів істини.

Катерина Лисовенко та Сана Шахмурадова Танська створюють поетичне втілення приреченості, де особисте, міфологічне та космічне зливаються в єдиний візуальний простір. У невеликих акварельних малюнках Лисовенко постає трагедійний образ Арахни – міфічної ткачихи, чия здатність створювати павутину стає попередженням про модерністську зарозумілість людства, що може привести до самознищення планети. Її образ водночас тендітний і пророчий – у мереживі тонких ліній проступає пророцтво про неминучу втрату рівноваги між людиною та світом. Великий живописний цикл Шахмурадової Танської розгортає космічний ландшафт розпаду, де місяці, планети та тіла розчиняються одне в одному. Тут руйнуються орбіти, згасають сонця, розплавлена матерія зливається з плоттю та ґрунтом, перетворюючи простір на візуальну медитацію про вразливість життя. Цей розпад – не лише наслідок зовнішнього насильства, а й форма захисту від імперського тиску. Ніщо не залишається незмінним – рослини, води, зорі, людські тіла несуть у собі тяжіння часу, болю й виживання.

Образ планетарного колапсу, який постає у фільмі Фелікса Соболєва, спонукає до запитання: чи можливо передбачити події такої сили, що виходять за межі самої планетарної терміновості, з’єднуючи минуле й майбутнє? Коли планета тане, коли її кора тріскається й тече, коли киплять рідини, а магма світиться у порожнечі – матерія перебудовується, зберігаючи пам'ять про життя і солідарність. Протиставлена смерті, ця «некерована» життєва енергія продовжує своє світіння. Виставка рухається між мікромасштабами відновлення життя та макромасштабами космічного тяжіння, створюючи поле міжчуттєвих, політичних і часових напружень. Представлені роботи говорять про хаос як форму відродження, про планету, що може вміститися на вістрі шпильки, але все ж несе в собі потенціал життя, автономії та опору.

Текст: Олексій Борисьонок

Відкриття: П’ятниця, 25 липня, 18:00–20:00
Дати: 25 липня–20 вересня 2025 року
Години роботи галереї: Вівторок–Субота, 11:00–17:00
Адреса: 802 NW 22nd Street, Майямі, Флорида, США, 33127