Матеріал Памʼяті

Voloshyn Gallery представляє виставку Матеріал Пам'яті – груповий проєкт за участі Мануеля Чавахая, Чіiн, Крістіана Лагати та Джонатана Санчеса Ноа в київському просторі галереї. Куратори виставки – Макс та Юлія Волошини.

Виставка досліджує теми відновлення, руйнування та оновлення культурної спадщини через взаємодію з довкіллям, формуючи розуміння плинності часу, історії та місця людини в сучасному світі. Використовуючи природні елементи – землю, воду, тепло, рослини та тютюн – митці створюють нові візуальні наративи, які поєднують традиційні ремесла, індустріальні матеріали та ритуали з актуальними екологічними та соціальними викликами.

Презентуючи бачення та творчість міжнародних митців українській аудиторії, виставка підкреслює прагнення Voloshyn Gallery до глобального культурного обміну та продовження діалогу про різноманітність досвідів. Ця розмова між глобальними та локальними перспективами об’єднує географії та історії, сприяючи взаєморозумінню та усвідомленню спільних викликів і унікальних мистецьких бачень.

Серія робіт Мануеля Чавахая зображує задумливі види прибережних гірських ландшафтів, з особливим акцентом на природних елементах, як-от воді, суші й сонці, які написані з використанням промислових матеріалів — моторної оливи, видобутої на суші й у морі. Використання цих матеріалів слугує підривом звичного ладу: нафта спочатку видобувається з ґрунту, а потім, замість використання у виробничих цілях, стає матеріалом для зображення джерела її походження. Це злиття матеріалу і сенсу створює дивовижну єдність форми,  оскільки олива, нанесена на пейзаж тече й просочується так, як це зазвичай можна спостерігати в природних формах у русі. Як митець-представник народу мая-цутухілі, Чавахай прагне формувати образи через дії, вдаючись до поетичності як прийому, що є водночас і осудом і виправданням його власної культури. Ці старання, зрештою, є формою зцілення і відсилають до зв'язку між людиною та природою, а також до наслідків цих непевних взаємовідносин.

Чіін, мисткиня та поетеса з народу мая-цутухілі, використовує ручну вишивку та натуральні пігменти у своїй текстильній роботі «Ruk’uux ya’» 2024 року, яка поміщає постать посеред ритмічного яскравого візерунка. Робота спадає складками згори вниз і знайомить відвідувача з нарядами народу майя та процесом приготування страв їхніх предків, відроджуючи давні уявлення та вписуючи їх у контекст нашого сьогодення. У межах своєї практики Чіін записує свої сни з 2008 року, а з 2010 року бере участь у вирощуванні лікарських рослин та відродженні травництва. Звернення до природних матеріалів та ширший зв'язок з природою дають Чіін можливість поєднати її роботи з темою взаємозв'язку між людським обжитим простором та природним середовищем існування.  Масштаб роботи та майже реалістичний розмір постаті на ній звертаються до глядача у практичній і зрозумілій формі, що відповідає проблематиці єдності в особистому та навколишньому фізичному середовищі. 

Інсталяція Крістіана Лагати «Sol de fuego III» прагне проілюструвати характерні сценарії пізнього капіталізму, як-от занедбані ділянки, міські звалища та руїни сільської індустріалізації. Місця, які Лагата зображає за допомогою сухого будяка та соляних каменів, — це реліквії, на які можна натрапити, якщо перервати махінації з нерухомістю або мандруючи в межах процесів урбанізації та модернізації сільського господарства. Ці реліквії співіснують під впливом одного й того ж стану: спеки та її візуальних проявів. Глобальне підвищення температури протягом останніх років і зростаюче опустелювання планети, як відомо, спостерігають і відчувають на собі переважно мешканці периферій. Історично повʼязані з географічним і культурним Півднем, ці умови сьогодні є менш локальним і більш універсальним явищем. Використовуючи спеку як відправну точку, митець залучає до своєї роботи соляні породи, кристалізація яких зазвичай відбувається через агресивне випаровування, повʼязане зі збільшенням тепла в навколишньому середовищі. Сухі будяки проростають з каменів як тотемні фігури, що прагнуть рости із спустошеного ландшафту у можливість нових міфологій. 

Джонатан Санчес Ноа використовує кубинський тютюн як засіб для реформування наративів про переміщення, оскільки ця рослина має культурне та релігійне значення. Підхід художника до технології виготовлення паперу — це нанесення візерунків тютюнових плям безпосередньо на пластини сирої целюлози. Працюючи з клаптиками паперу ручної роботи, Санчез Ноа створює розкидані знаки з лише йому зрозумілим значенням, що імітують почерк, плин думок і висловлювання, залишені в часі та просторі. Акцентуючи на текстурі та силі, роботи передають зміст і значення в тій же мірі що і відбитки котрі залишаються на поверхні паперу. Кружляючи навколо спорідненого поняття або тону, ці, часто ритмічні, знаки створюють у глядача враження швидкоплинності або того, що ще перебуває в процесі актуалізації. Ці жести різняться за інтенсивністю, але зрештою утворюють єдине ціле, виражаючи особисту точку зору та ритуальну практику, вкорінену в особливій інтерпретації світу. 

Відкриття виставки: Четвер, 30 січня 2025 року, 18:00 - 20:30

Дати проведення: 30 січня, 2025 - 2 березня, 2025 року

Години роботи галереї: середа - неділя, 11:00 - 18:00 

Адреса: Терещенківська 13, Київ, 01001

___________

Мануель Чавахай (нар. 1982, Сан-Педро-Ла-Лагуна, Гватемала) – митець народу мая-ц’утухіль, який працює з різними медіа, включаючи скульптуру, живопис і відео. Його творчість тісно пов’язана з корінними витоками митця. Ц’утухіль, які населяють регіон озера Атитлан у високогір’ях Гватемали, мають власну мову, культуру та традиції, які виділяють їх серед ширшого культурного спектру мая. Часто звертаючись до ц’утухільської мови та землі, Чавахай у своїй практиці досліджує, через побудову невеликих наративів, теми, пов’язані зі складною історією Гватемали, її корінною спадщиною, боротьбою за незалежність та сучасними зусиллями зі стабілізації та розвитку. Земля в цьому контексті розглядається не лише як ресурс, але як центральний аспект корінної ідентичності, який відображає історичні зв’язки та культурні практики. Це підкреслює багатогранний зв’язок між корінними культурами та природою, що охоплює духовні, культурні, екологічні та соціально-економічні аспекти.

Чіін (нар. 1983, Гватемала) — поетеса та візуальна художниця майя-цутухільського походження з Сан-Педро-Ла-Лагуни, що на берегах озера Атітлан у Гватемалі. Її художня практика глибоко вкорінена у спадщину та досвід її громади. Чіін часто співпрацює з Мануелем Чавахаєм, створюючи роботи, які висвітлюють їхній спільний досвід як представників корінної культурної спільноти, що глибоко вплинула на формування ідентичності Гватемали. Їхні спільні роботи досліджують теми майянської космології, природи та зцілення, слугуючи засобом для переосмислення колективної травми, яку пережили сотні сімей, включаючи їхні власні, під час жорстокого збройного конфлікту в Гватемалі. Індивідуальна практика Чіін також тісно пов’язана зі збереженням культури: з 2008 року вона записує свої сни, а з 2010 року займається відродженням традиційних знань, таких як використання лікарських рослин. Її роботи, натхненні історіями, ландшафтами та духовністю майя-цутухіль, є яскравим свідченням стійкості та життєздатності її культурної спадщини. Нещодавно Чіін дебютувала на 23-й Бієнале мистецтва Пайс у Гватемалі.

Крістіан Лагата (нар. 1986, Херес-де-ла-Фронтера, Іспанія) – багатопрофільний художник, який живе та працює в Мадриді. Він здобув поглиблену освіту з образу та звуку, а також ступінь магістра сучасної фотографії. З 2015 року активно займається художньою практикою, зокрема скульптурою та інсталяцією. Його роботи досліджують напруження між матеріальністю й морфологією продуктивних середовищ, таких як промислові зони чи урбаністичні скупчення, і різні типи «знайомства» (мнемонічні, функціональні, естетичні), які ми з ними встановлюємо. Лагата досліджує взаємодію цих середовищ із людьми, переосмислюючи їхню економіко-соціальну роль як «залишку» чи «відходу».

Джонатан Санчес Ноа (нар. 1994, Гавана, Куба) багатопрофільний митець, який працює з інсталяціями, папером та скульптурою. У своїх роботах він досліджує те, як історії колоніального видобутку ресурсів вплинули на уявлення про расу, ідентичність та клімат. Як основний матеріал він використовує кубинський тютюн, переосмислюючи його культурне та релігійне значення. У своїй техніці виготовлення паперу Санчес Ноа створює візерунки з тютюнових плям безпосередньо на сирій масі целюлози. Цей процес базується на особистих ритуалах і духовних поглядах митця, формуючи його унікальне бачення світу. Живе і працює в Нью-Йорку, США.