«:зів'яла_квітка::військовий_шолом::замок_з_чорнильною_ручкою:»

Художня практика Максима зосереджена на дослідженні історії, інтернет-культури та кінематографу крізь призму сучасної політичної ситуації. Через критичну оптику він переосмислює радянську спадщину в пострадянських умовах своєї країни. На виставці будуть представлені роботи, створені у 2023–2024 роках, серед яких скульптури та графічні роботи.

Дрон висить у небі європейської столиці, сфокусований поглядом на памʼятнику Героям Червоної армії — Відень, Шварценберґплатц, 1010. Троянди, ромашки, гвоздики, тюльпани, стрічки й поліетилен — образ у лінзі його камери. Зменшивши фокусну відстань, дрон охопить монумент одразу по святкуванню 9 Травня. Більш віддалений погляд дозволить розгледіти функціонування образів, створених мистецтвом, що намагається схопити реальність війни.

Ціль монумента, присвяченого Другій світовій війні, — розказати війну та перемогу засобами мистецтв. Коли війна знову повернулася до нас, монумент став місцем зіткнення фінансованих урядами культур — низових, антивоєнних, проросійських. У бій ідуть голуби миру, лампадки з ангелами, стіни, перефарбовані в кольори державних прапорів, та написи на картоні.

Ґодар писав про культуру як правило та цигарку, футболку, телебачення, а про мистецтво як виняток та Антоніоні, Ґершвіна, Флобера. Замкнути бойові дії на території мистецтва, здається, і є єдиним можливим варіантом зробити війну винятком. Та мистецтво — вільний громадянин, і воно зробило свій вибір: піти на війну. Монумент із місця памʼяті став полем битви мистецтв. Скульптура бʼє малюнок, відео рикошетить від камʼяних плит. Та чи дозволили ми реалізуватися мистецтву згідно з його політичними амбіціями? Складається враження, що його обрамили зручними «політичними темами» кураторського тексту, будь- якого бієнале, аби вберегти себе від змінотворчого потенціалу мистецтв.