Хвилями і Порталами

Voloshyn Gallery з гордістю представляє «Хвилями і Порталами» — першу персональну виставку в Маямі української художниці Лесі Хоменко.

Леся Хоменко — визначна представниця сучасного мистецтва України та Східної Європи, відома своєю активною участю на міжнародній арт-сцені, зокрема, брала участь у паралельній програмі 59-й Венеційської бієнале та виставках у Європейському парламенті (Бельгія), Музеї Фолькванг (Німеччина), Українському музеї в Нью-Йорку (США), Альбертинумі в Дрездені (Німеччина).

У своєму новому корпусі робіт Леся Хоменко ретельно досліджує образи російсько-української війни. Її складна візуальна мова зосереджена на репрезентаціях та цифрових слідах війни, що зʼявляються завдяки технічно новим методам документування та поширення фото- і відеоматеріалів у соціальних мережах. Виставка, до якої увійшли три серії — «Монтаж», «Хвилі» та «Портали», — демонструє схильність художниці до поєднання живопису з зображеннями, створеними за допомогою технологій. Експозиція Хоменко в галерейному просторі стає судово-медичним дослідженням впливу війни на людське сприйняття.

Серія «Портал» втілює комплексну ідею стрибків у просторі та часі за допомогою Інтернету, щоб зрозуміти війну в Україні з точки зору таких віддалених місць, як США. Художниця живе між Нью-Йорком, куди вона нещодавно переїхала, Віднем, куди евакуювалися її батьки, та Україною, де її чоловік служить в армії. Фізичне переміщення мисткині та необхідність працювати в різних країнах протягом останнього року можна порівняти зі «стрибками крізь віртуальні портали». Часом, перевозячи незавершені картини з одного місця до іншого, Хоменко розмірковує над тим, як інформація, отримана з блискавичною швидкістю в Інтернеті, може бути однаково продуктивною і проблематичною. Хоча споживання новин та медіа, здається, зменшує дистанцію до історичних моментів, емпатія та спорідненість виникають лише завдяки вдумливому залученню у воєнні дії. Коло тем полотен Хоменко та незвична, триточкова перспектива з висоти пташиного польоту спрямовує увагу глядача та дає змогу асоціювати себе з тими, хто вижив, учасником бойових дій, дроном FPV, кулею.

Далі Хоменко протиставляє когнітивному стисненню відстані явища часової затримки та інерції. «Хвилі» — це інсталяція, у якій мисткиня використовує техніку реставрації живопису, щоб зробити цупким полотно, розкладене у форми-хвилі по підлозі. Метафора хвиль у цій серії відсилає як до фізичних явищ, таких як вибухи, так і до океанських хвиль, які лякали художницю під час її довготривалої резиденції в «Oasis Pointe» у 2022–23 роках у місті Данія-Біч, штат Флорида. Хвилі уособлюють відтермінований у часі вплив катастрофи, що рухається океаном. У цьому сенсі вони протилежні «флеш-порталам», які поширюють подібний до зброї цифровий контент і різко скорочують відстань до зон бойових дій.

Експерименти Лесі Хоменко з відеорепортажами про війну досягають кульмінації в абстрактних образах проєкту «Монтаж» — серії горизонтальних картин, створених на основі відзнятих відеоматеріалів з лінії фронту в Україні. У цій серії художниця поєднує різні точки зору глядачів на одну і ту ж історію. Компонуючи кадри, Хоменко стискає 10-секундне відео вибухів у Харкові в єдину картину, яка стає свідченням «всього моменту катастрофи». У своїх творах вона свідомо уникає «банальності обстрілу» — атрибуту, яким зловживають, зображуючи воєнні звірства. Натомість Хоменко зосереджується на ролі свідків, процесі інтерпретації та функції нових технологій у створенні свідчень і документів історії. Спираючись на власні попередні дослідження соцреалістичного батального живопису після Другої світової війни, Хоменко в серії «Монтаж» фіксує наш сучасний досвід, цілком усвідомлюючи розширення можливостей візуального апарату кібервійни. Маневруючи між хвилями емоцій та інформаційними порталами, Хоменко повертає важливість осмисленої дистанції, яка необхідна для висловлювання та здатності справді бачити.