Виходячи за межі

Voloshyn Gallery (Київ, Україна) та мексиканська галерея сучасного мистецтва Tiro al Blanco (Гвадалахара, Мексика) представляють групову виставку українських художників під назвою “Виходячи за межі”. Цей кураторский проєкт – міжнародна колаборація, в рамках якої вперше за 30 років незалежності України у Мексиці буде представлено проєкт українських авторів. У виставці беруть участь Леся Хоменко, Катерина Лисовенко, Kinder Album та Анастасія Подерв’янська.

Куратори проєкту – Омар Лопес-Чахуд (artistic director та куратор ярмарку Untitled.Art) та Родріго Ернандес (галерист, засновник галереї Tiro al Blanco).

Українське мистецтво згенероване однією системою виходить буквально за межі, долаючи відстань у тисячі кілометрів, де зіштовхується з іншою парадигмою,  створюючи нові складні взаємозв'язки. Підходи авторок в їхніх роботах також зіштовхуються між собою під різними кутами, доповнюючи один одного, балансуючи між запереченням і ствердженням, одночасно виходячи за рамки власного контексту.

Леся Хоменко у своїй творчості деконструює наративність образу та перетворює картини на об’єкти. Завдяки інтересові до зіставлення та порівняння історії та міфів, авторка виявляє способи візуальної маніпуляції. Як правило, у своїх роботах Леся Хоменко створює складні висловлювання із сильним критичним потенціалом. В рамках виставки Леся Хоменко представляє одні з її важливих ранніх серій над якими художниця працювала протягом шести років. «Велетні» – це серія широкоформатних картин, на яких звичайні люди – «герої» сучасного світу – представлені з «жаб’ячої точки зору». В своїй практиці художниця звертається до своєї східно-європейської ідентичності, пов’язаної з українською академічною художньою системою. В своїх ранніх роботах Хоменко водночас критикує і переосмислює елементи візуальної мови, що вкорінена в пост-радянській фігуративній школі. У представлених роботах із серії “Моржі” авторка розглядає свої роботи як деконструйований інструмент фасаду державної репрезентації. Вона обрала тему спорту, як головного замінника батального міждержавного протистояння. Хоменко зацікавив репрезентативний аспект моржування – момент тріумфу після виходу з крижаної води. Втім, Спортсмени Хоменко дуже далекі від олімпійських ідеалів, моржі – це навіть не спортсмени, проте їх фізичні тренування не менш серйозні та “героїчні” ніж в канонічних видах спорту. 

Проєкти Kinder Album – це завжди дослідження граней інтимності та сексуальності, такий собі заклик до глядача випробувати власну готовність до відвертості. Ряд мініатюрних скульптур завбільшки із чашку для чаю Kinder Album здебільшого, стосуються або вбивства, або самовбивства персонажів. В цих експонованих скульптурних зображеннях Kinder Album можна впізнати постаті знаменитостей: Джером Селінджер, Мерлін Монро, Інгмар Бергман та інші. Але при цьому для глядача залишається питання, чи всі «неочевидні» персонажі є відомими і чи всі вони потенційно можуть бути розпізнані. Художниця імітує дитячий стиль завдяки використанню різноманітних засобів та матеріалів: фломастерів, фарби та м’якої глини для ліплення. Здебільшого, у роботах Kinder Album форма, що наслідує дитячу манеру виконання, резонує із «дорослими» темами та сюжетами, з якими працює художниця, – саме такий ефект вирізняє Kinder Album з-поміж інших авторів. 

Мистецька діяльність Анастасії Подерв’янської є спробою побороти стереотипи щодо сприйняття текстилю як декоративно-ужиткового жіночого рукоділля завдяки використанню його у якості медіуму сучасного мистецтва. Складний та багатошаровий візуальний ряд авторка створює завдяки поєднанню багатьох технік, де вона може конструювати численні нарративи, зіставляти та протиставляти їх, додавати елементи сучасної масової культури, а також міксувати їх із народною. Таким чином, здавалося б вже давно забуті та нерелевантні у сучасних умовах історії, набувають нового звучання. Основою для створення робіт Анастасії Подерев’янської послужили народні трактування біблійних сюжетів і легенди про створення світу, в яких переплелися найрізноманітніші вірування. У свій час Подерв’янська зацікавилась книгою Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування». Написана у 1909 році книга містить короткі оповідання, що відображають народні вірування і демонструють злиття язичництва та християнства. Кожному полотну відповідає сюжет однієї з легенд. Анастасія  намагалась поєднати в полотнах традиційні народні мотиви із декором нинішньої доби: етнічну вишивку і орнамент із сучасними принтами і текстами-мемами. В деяких полотнах основа – вишита вручну скатертина, ковдра (добре пізнавана глядачем), килимок, а елементами композиції є вишиті бісером деталі, мережива ручного плетіння, аплікації. 

Катерина Лисовенко у своїй творчості досліджує історію використання живопису в якості інструмента створення міфу та пропаганди. Авторка звертається до наукових праць різних філософів та соціологів. Наприклад, свого часу німецький соціолог та теоретик мистецтва Теодор Адорно зазначив, що сучасне суспільство, його ідеологеми та наука не вийшли з міфу. Замкнутість науки та ідеології робить пізнання і, можливо, політичні проєкти тавтологічними. В новій серії живописних робіт «Як Біблія» Катерина звертається до праць Карла Поппера. Зокрема, художниця відсилаєтся до його книги «Відкрите суспільство та його вороги», написаної на тему політичної філософії. Авторка намагається подивитися на неї як на Біблію. Як на важливий релігійний текст сучасності, та створити по ньому роботи, подібно художникам, що створювали сюжети на міфологічі та релігійні теми.