Куди Ніч, Туди і Сон

Voloshyn Gallery представляє персональну виставку Даніїла Ревковського і Андрія Рачинського під назвою «Куди ніч, туди і сон», кураторка виставки Ксенія Малих.

Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський — дует українських художників, які працюють у таких медіа, як відео, фотографія, графіка та інсталяція. У своїй практиці митці поєднують фікційні та комеморативні практики: у цьому суперечливому поєднанні підходів художникам вдається гостро говорити про питання людської та колективної відповідальності за історичні події (зокрема, у проєктах “Хвостосховище” та “Степ Мікі Маусів”).

Нова виставка є продовженням серії «Хвостосховище», перша частина якої була експонована в PinchukArtCentre, a друга у Voloshyn Gallery (обидві у 2021 році). Представлений новий комплекс робіт (колажі, відео, малюнки на папері) розповідають історію Клавдії Червоник, яка працювала будівельницею на «Південному машинобудівному заводі» (далі — «ПМЗ») приблизно з 1945 по 1983 рік. Завод виробляв ракети-носії для застосування ядерної зброї. У якийсь момент життя Клавдії перетворилося на параною, адже вона почала бачити один і той самий сон — “город біля будинку, на який падають різні типи ракет продукції «ПМЗ». Відчуття того, що цей сон стане дійсністю, зробило життя Клавдії жахом та довело до самогубства.

“Нова частина серіалу Хвостосховище Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського входить у створений ними уявний музей загибелі людської цивілізації. Сам музей існує у майбутньому, а художники в ньому наукові співробітники, а може їх там взагалі немає.

Ціль цього музею власне у дослідженні причин зникнення людства і від серії до серії нам відкриваються нові сценарії того, як ми себе доконали. В першій серії було про виснаження земних ресурсів: як видобуваючи все “корисне” із земних надр, ми врешті захлинулися відвальними відходами збагачення корисних копалин. Земний ландшафт став повністю рукотворним і отруйним, та зрештою поглинув нас. Далі була історія жертви Великого терору, в радянський час, коли керівництво держави вирішило позбутися тисяч “зайвих” людей: тоді паранойя керівників перетворила на параноїків майже все населення.