Оптичні Протези
У своїх роботах український художник Данило Галкін, народжений у місті Дніпро, досліджує поняття громадського простору та рефлексує над впливом політичних систем на життя людей. Після повномасштабного вторгнення Росії на територію України, він розпочав проєкт, спрямований на вивчення радянського декоративного мистецтва, зосереджуючись на вітражах лікарень, військових комісаріатах та пожежних частинах, тим самим формуючи цілісне художнє висловнювання в контексті воєнного часу.
Живописні роботи зображують закопчені, внаслідок чергової російської ракетної атаки, вітражі реальних будівель на тлі димного неба, розташованих у Дніпропетровській області. Усі вікна або пошкоджені від ударів ракет, або розбиті під час демонтажу в рамках поточного процесу відмови від комуністичної символіки в Україні. Відсутність кольорів, крім чорного та білого, робить роботи схожими на монохромні ілюстрації з книг радянської історії мистецтва, водночас розповідаючи і про воєнні новини, і про культурну спадщину. Переносячи сюжети з реальних вітражів на полотна, митець не тільки надає їм нового змісту, а й наділяє їх статусом витвору мистецтва, якого вони раніше не мали.
Назва «Оптичні протези» розповідає про спотворення історії, наприклад, через призму кремлівської пропаганди та російського імперіалізму. Наративи вітражних вікон з самого початку мали пропагандистський характер, але війна зумовила зміну контексту їхнього сприйняття, фактично перетворивши їх на оглядові майданчики воєнних злочинів, ілюстрацією телевізійної новинної стрічки.
Це влучно нагадує відповідні слова з есею Вальтера Беньяміна "Про поняття історії" 1940 року: "Історично артикулювати минуле не означає визнати його таким, «яким воно було насправді» (Ранке). Завдання в тому, щоб опанувати спогад, коли він спалахує в мить небезпеки".
Звертаючись до художньої спадщини минулого, Данило Галкін переплітає нитки історії з жорстокою реальністю триваючої війни в Україні. Він підкреслює необхідність сумніву у владних наративах, розкриваючи сутність радянського тоталітарного мистецтва в іншому світлі.
Про Данила Галкіна
Данило Галкін (нар. 1985 р. в м. Дніпро) – сучасний український художник та куратор, навчався у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі та в Академії будівництва й архітектури. Працює з публічним простором, висловлюючись за допомогою просторових інсталяцій, гепенінгу, предметно-орієнтованого мистецтва тощо. Співпрацює з державними та комунальними мистецькими закладами, привертаючи увагу до об’єктів радянської спадщини Східної Європи для подальшого її переосмислення та музеєфікації.
Данило Галкін мав персональні та групові виставки: ‘’Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian Art 1912–2023’’ Albertinum, Дрезден (DE); ‘’Out loud’’ Galeria Labirynt, Люблін (PL); ‘’When Faith Moves Mountains’’ PinchukArtCentre, Kyiv (UA), Transition dialogue talks, LWL Museum kunst und Kultur, Мюнстер (DE); Europe Endloss, Kunsthal Charlottenborg, Копенгаген (DEN), National Art Museum of Ukraine, Київ (UA) та інших.
Номінант (2011, 2015) та володар Спеціальної премії (2013) PinchukArtCentre. Фіналіст Премії Малевича (2014) та M17 Sculpture Prize (2020). Володар спеціальної премії Art Future Prize (2020).
28.09–4.10.2023
plac Marszałka Józefa Piłsudskiego 1/3, 00-078 Warszawa, Poland
