Always new, always intoxicating
Voloshyn Gallery представляє персональну виставку Катерини Алійник — Always New, Always Intoxicating. Усі роботи оприлюднені вперше та сигнифікують новий експериментальний період у творчості мисткині.
Вона запитує: що існує за драпіруваннями, які розділяють нас у світі війни та світі краси? Або ж, навпаки, ці світи єдині? Адже насправді жоден із них не заперечує і не перериває існування іншого.
Війна змінює все — зокрема те, як ми бачимо світ навколо. Природа, яка існує за власними законами, раптово стає фоном або ресурсом. Але є речі, які лишаються поза досяжністю будь-якого лиха. Краса не зникає остаточно — вона просто чекає, поки ми знову навчимося її помічати.
Ця виставка, зокрема, про зміну погляду та його трансформацію через відсутність втручання. Художниця Катерина Алійник тривалий час працювала з темами війни та втрати, і цей досвід невідворотно формував її мистецтво. Проте в якийсь момент вона зробила інший вибір — не відвернутися від болю остаточно, але навчитися існувати поруч із красою, не привласнюючи її і не руйнуючи, що виявилось складніше, ніж здавалося. Не ландшафти, сповнені артефактами присутності людини, а простір, куди тягнеться погляд, а фізичне не може дістатися.
Виставка народилася з розмови художниці та кураторки, які проживають зустріч зі світом заново — після тривалої відсутності, коли дім поступово перетворюється на фантазію, що її продовжуєш культивувати, щоразу віддаляючись від реальності. На подив, нова зустріч із реальним являє собою не пустку, а наповнювальну красу — не ту, що миттєво підносить, а ту, що існує поза межами лих чи благ. «Бачити пейзаж таким, яким він є, коли мене там немає», — писала Вейль, прагнучи не порушити тишу землі своїм подихом. Саме цю гармонійну неприсутність намагається передати мисткиня.
Краса Алійник як і у Вейль — кантіанська, є самоціллю. Вона матеріалізується, але завжди лишається трансцендентною, щоразу вислизаючи з погляду. І все ж кожного дня, кожної хвилини, нас зустрічає насичене небо. Завжди нова краса.
