Voloshyn Gallery представляє груповий проєкт Миколи Рідного та Олексія Сая на EXPO CHICAGO.
Цей проєкт є продовженням рефлексії навколо війни, що триває в Україні. Художники заглиблюються в дослідження середовища, конкретних територій та їх долею, поєднуючи індивідуальний досвід з загальносуспільним.
Олексій Сай представляє свої роботи із серії “Розбомблені”, що являють собою зображення з висоти пташиного польоту ландшафтів сходу України зі слідами-кратерами від вибухів, залишених війною. За допомогою болгарки, дрилі та абразиву Сай майже повністю знищує поверхню своїх попередніх робіт з різних серій, різних років і розмірів, перетворюючи їх на фактурні мапи руйнувань. Поступово втрачаючи чіткість початкового зображення, роботи стають майже абстрактними, але при цьому наповнені цілком конкретним змістом. Серія була розпочата художником ще 2015 року як реакція на поточні події в країні. Своєрідна терапія, яка допомагала “зайняти руки і голову” та через виснажливу монотонну дію віддати матеріалу бодай частку складних емоцій, пов’язаних із переживанням поточних подій. Не маючи наміру безпосередньо закарбувати тривогу чи біль, художник радше прагнув через сам медитативно-мазохістський процес одночасного творення і деструкції “налаштуватися на одну хвилю з оточуючою дійсністю”. 2018 року роботи акумулювалися вже в повноцінну серію, а отвори на них із відокремлених пробоїн поступово трансформуються на масований абстрактний візерунок, де початкове зображення вже не розпізнати.
Скульптура Миколи Рідного з серії “Укриття" вступає у діалог із роботами Олексія Сая, створюючи цікаву та емоційну композицію. Історія проєкту Рідного почалася ще в його шкільні часи, коли він відвідував заняття з Цивільної оборони, що проходили в реальному бомбосховищі, розташованому під школою. У основі серії бетонних скульптур лежать моделі бомбосховищ. Під час холодної війни пропаганда СРСР та США породила соціофобію, пов’язану із загрозою ядерної війни та культом "захисту вітчизни". Вже за часів незалежності України багато укриттів, створених радянською владою, залишилися покинуті та закриті, інші були переобладнані для інших потреб: від побутових сховищ до тренувальних залів або секонд-хендів. Серія робіт Миколи Рідного, виконана у 2012-2013 роках, що представляє укриття як реліквію та явище, набула нового значення у 2014 році, після російського вторгнення на сході України, та особливо у 2022 році, коли російська федерація почала повномаштабний наступ на територію України. Тоді укриття повернулися до своєї первинної функції, в тому числі в школах. А багато випускників таких шкіл були призвані в армію, або ж вступили до добровольчих військових батальйонів, щоб зіткнутись вже з реальною війною.
Про Миколу Рідного
Микола Рідний народився в Харкові (1985), живе і працює в Києві. У 2005 став співзасновником групи SOSка і однойменної галереї-лабораторії в Харкові. Працює з різними медіа, як то фотографія, відео, колаж, інсталяція та скульптура. Виступав куратором ряду мистецьких проєктів, крайній з яких – «Озброєні та небезпечні» (2019) існує у формі відео-виставки, кіно-альманаху та онлайн-платформи. Роботи Миколи Рідного демонструвалися в багатьох галереях України та за кордоном, зокрема Pinakothek der Moderne (Мюнхен), daad galerie (Берлін), Transmediale (Берлін), Center for Art and Media (Карлсруе), Galerie für Zeitgenössische Kunst (Лейпциг), Музей сучасного мистецтва (Варшава) і Bonniers Konsthall (Стокгольм). Митець отримав низку стипендій, у тому числі запропонованих Берлінською академією мистецтв, Iaspis (Стокгольм) і Gaude Polonia (Краків).
Художник двічі брав участь в Національному павільйоні України на Венеціанській бієнале (2013, 2015), а також в основному проєкті бієнале «All the World’s Futures» (2015). Його робота «Втрачений багаж» (2019), створена для 12-ї бієнале в Каунасі, була включена в постійну експозицію музею-меморіалу Голокосту IX Форт (Каунас). Інші роботи художника знаходяться в публічних колекціях Pinakothek der Moderne (Мюнхен), Neuer Berliner Kunstverein (Берлін), Музеї сучасного мистецтва (Варшава), Музеї Людвіга (Будапешт) та інших.
Про Олексій Сай
Олексій Сай народився у 1975 році у Києві, де живе та працює і нині. У 1993 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум, відділення графічного дизайну. У 2001 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, відділення станкової графіки. З 2001 року він швидко увійшов у сферу сучасного мистецтва, і зараз він відомий як засновник Excel-Art, Олексій охоплює й інші сегменти корпоративного світу, покликані бути засобом спілкування, але не як художня мова. Він також створює інсталяції, арт-об’єкти, цифрове мистецтво та графіку. Номінант премії PinchukArtCentre 2009 року. Олексій Сай брав участь у багатьох групових та персональних проєктах в Україні та закордоном. Так роботи художника експонувались у Black Square Gallery (Маямі, США), Saatchi Gallery (Лондон, Велика Британія), Bunsen Goertz Gallery (Нюрнберг, Німеччина), Його роботи представлені в колекціях аукціонних будинків, таких як Phillips de Pury, ArtCurial, а також у приватних колекціях Західної та Східної Європи.
Про Voloshyn Gallery
Voloshyn Gallery, заснована в жовтні 2016 року Максом і Юлією Волошиними, спеціалізується на сучасному мистецтві. Галерея демонструє широкий спектр робіт у різноманітних медіа, проводить персональні та групові виставки та бере участь у провідних ярмарках сучасного мистецтва. Протягом останніх двох років галерея брала участь у The Armory Show, Art Cologne, Enter Art Fair, Liste Basel, Viennacontemporary, Dallas Art Fair, NADA Miami, Untitled Art, Art Athina, EXPO Chicago тощо. Voloshyn Gallery є членом New Art Dealers Alliance (NADA).
Про EXPO CHICAGO
EXPO CHICAGO — міжнародна виставка сучасного мистецтва, включає провідні міжнародні галереї поряд із найякіснішою платформою для сучасного мистецтва та культури. У 2023 році EXPO CHICAGO прийме 170 провідних міжнародних експонентів у Festival Hall Navy Pier. З моменту свого заснування EXPO CHICAGO продовжує підтримувати місцеві, регіональні та міжнародні мистецькі спільноти, маючи потужну регіональну підтримку на всьому Середньому Заході, обох узбережжях США, і підтримує зростаючу міжнародну прихильність Європи, Азії та Латинської Америки.
З усіма запитаннями преси звертайтеся:
Анна Копилова
annakopylova.voloshyngallery.art@gmail.com
Related artists
-
Refuges. Bomb shelters. We overlook them in usual, peaceful times, just as we overlook the notion of war until danger becomes clearly perceptible. Every Ukrainian town and city has bomb shelters. During the Cold War, the USSR and U.S. propaganda brought about nuclear anxiety and the cult of “homeland protection.” After Ukraine gained its independence, many Soviet-built shelters were abandoned and closed off; others were repurposed as storage spaces, gyms, second-hand stores, and whatnot. The Shelter series by Mykola Rindyi, created in 2012-2013 and presenting bomb shelters as both a relic and a phenomenon, has acquired a new meaning in 2014, after the Russian invasion of the east of Ukraine, and especially in 2022, with Russia’s full-scale aggression. Ridnyi’s project originated during the artist’s high school years, when he had civil defense classes held in an actual bomb shelter in the school basement. Concrete sculptures making up the series are made after models of bomb shelters. According to the author, this work was a response to feelings that were floating in the air shortly before the war broke out.
This investigation of environments, territories and their destinies through amalgamation of personal experience and societal reality finds its continuation in the Bombed series by Oleksiy Sai. It comprises bird’s-eye-view images of landscapes of the east of Ukraine pockmarked by explosion craters left by the war. Using a disc grinder, drill, and abrasives, the artist almost completely ruins the surfaces of some of his previous works from different series, of different years and sizes, transforming them into textured maps of destruction. Gradually losing their initial sharpness, they become nearly abstract while still remaining clearly meaningful. This series was started back in 2014 as the author’s reaction to then current events unfolding in the country. Sai viewed working on it as a kind of therapy that would help keep himself busy and convey at least a part of harsh emotions triggered by the circumstances to the material through the exhausting monotony of the activity. Not intending to literally imprint his pain or anxiety, the artist was rather trying to “tune in to the surrounding reality” through the meditative and masochistic process of simultaneous creation and destruction. By 2018, the works accumulated into a series. Holes in them gradually assemble, producing a massive pattern that conceals the initial images.
“I was supposed to open an exhibition at the Voloshyn Gallery on February 24th. It was a series of works started in the winter of 2014, in which I destroyed my paintings, turning them into kind of landscapes scarred by traces of bombings. We were ready to open, but then the gallery had to become our bomb shelter. We had been staying there with other artists and families during the first few days of the invasion.”
Oleksiy Sai for Zaborona Media
“In his documentary Images of the World and the Inscription of War, filmmaker Harun
Farocki examined the “blind spots” in the interpretation of aerial photos taken during an American bombing of a German plant in 1944. It was not until the 1970s that those were recognized by CIA analytics as one of the first photographic proofs of existence of the Auschwitz concentration camp. Here, landscape and its relief appear as witnesses and participants in a historical proceeding, with every pothole, pit or bump being an evidence and a component of memory. In Sai’s project, landscape plays a similar role. However, he does more than just capture the tangible destruction and intangible anxiety and pain (both private and collective) in the materiality of perforated metal. The artist symbolically links his oeuvre to a specific territory and its fate; the surface of his works, to mutilated ground. This gesture unites the personal and the common, blurring the limits, and landscape underlies this unity. The sight of it as if stretched down below, scaled, creates the distance one lacks so badly when it comes to the current events, which are impossible to disengage from.”
Natalia Matsenko
The Bombed series is combined with an earlier large-scale series called Excel-Art, in which Oleksiy Sai tries to find an adequate visual language to describe contemporary processes and creates a series of works in the program that performs calculations - Microsoft Excel. Millions of office workers perform their jobs without facing reality, and the data he uses as elements of visual language can be easily understood by a person of corporate culture - perhaps the youngest of the clearly defined cultures of humanity. Both series, being side by side, create an extraordinary chemistry. These are two parallel worlds that, however, are connected to each other by a certain fatality, ruthlessness, and the principle of optical mixing.
This heavy and unsettling dialogue concludes Oleksiy Sai's News series of 2022. The artist's goal is not to convey information about events, but to convey a physical sensation, something that the body and mind remember, to convey the physical and emotional impact of a massive, inhuman war that is truly terrifying. In his works, the emotional aftermath of consuming news is depicted as a column of black smoke that rapidly tries to fill every millimeter of clean space. Oleksiy delves into the study of the change in the non-material environment after the influence of a stimulus such as information, and how it is transformed under the pressure of certain stressors.
