Voloshyn Gallery бере участь в арт ярмарку Dallas Art fair! Цього року на нашому стенді в рамках Dallas Art fair ми представимо роботи Нікіти Кадана, Лесі Хоменко, Влади Ралко та Олексія Сая.
Нікіта Кадан представляє свої роботи із серії "Національний пейзаж". У своїй серії Нікіта зображує пейзаж як свідок крові, вбивств, знущань людини над людиною. Автор пропонує осмислити масове насильство в минулому, та відшукати свою ідентичність в темряві історії.
Нікіта Кадан народився у Києві у 1982 році. У 2007 закінчив Національну Академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчався на відділенні живопису у майстерні монументального мистецтва під керівництвом професора М. А. Стороженко. Автор скульптур та інсталяцій, живописних та графічних робіт. Член групи художників Р.Е.П. та кураторськогой активістського об'єднання Худрада. Живе та працює у Києві. Представляв Україну на Венеційській бієнале у 2015 році. Нагороди: Kazimir Malevich Prize, 2016; Future Generation Prize (special prize), 2014; Main Prize, PinchukArtCentre Prize (main prize), 2011; Shortlisted for PinchukArtCentre Prize in 2009 and for Future Generation Prize in 2012. Роботи художника знаходяться в публічних колекціях: Pinakothek der Moderne, Munich; M HKA - Museum of Contemporary Art Antwerp; mumok (Museum Moderner Kunst Stiftung Ludwig Wien); National Art Museum of Ukraine, Kyiv; Arsenal Gallery, Białystok; Military History Museum, Dresden; Contact Art Collection of Erste Group and ERSTE Foundation, Vienna; The Art Collection Telecom, Berlin; The Kingdom of Belgium, Ministry of Foreign Affairs, FRAC Bretagne*, Centro per l'arte contemporanea Luigi Pecci, Prato, Centre Pompidou.
Леся Хоменко у серії живописних робіт «Дача Вернадського» цікавиться історичною пам’яттю і робить акцент на локальному контексті. Серія картин зображує дім академіка Вернадського на Бутовій горі недалеко від селища Шишаки, де той працював над теорією про ноосферу. Під час роботи над картинами Хоменко використовувала архівні фотографії садиби академіка із Шишацького краєзнавчого музею. Пізніше, під час поїздки туди, авторка зробила власні фото. Проте це місце заросло деревами. «Серед цих сучасних зарослів у мене виникло відчуття загубленості, невпізнавання — воно і лягло в основу роботи» — каже художниця в описі. Садиба стає уявним місцем: на картинах будинок закритий хащами. На передньому плані – тополі, за легендою висаджені самим науковцем. А також – тіло авторки у танку, свідомо збільшене до розміру дерев. Цей третій елемент «непорозуміння» здається концептуально невиправданим і лише заплутує історію роботи. До того ж, історія переважає у проекті над формою.
Ще одна представлена робота Лесі Хоменко із серії “Сородна праця”. “Сородна праця” – термін Григорія Сковороди, який був філософом-ідеалістом і вважав, що кожна людина має схильність до певного виду праці, і що щастя полягає в тій справі, до якої людина має природні нахили. Леся актуалізує сьогодні це поняття і намагається ввести його в поле критичного дискурсу, протиставити його усе ще актуальному сьогодні поняттю “відчуженої праці” за Марксом. Фігури робітників вписані у формат полотен таким чином, що картина наче «затісна» для них. Ноги стоять на краю картини, голова втискається в кут. Іноді, голова не влазить взагалі. Такий формальний метод для художниці – це метафора соціальних та економічних умов, в яких сьогодні мусять працювати робітники.
Леся Хоменко народилася в 1980 році в Києві, де живе і працює зараз. У 2004 році закінчила Національну академію мистецтва і архітектури. Співзасновник і член групи R.E.P. з 2004 року і кураторського союзу Худрада з 2008 року. Була резидентом Центру сучасного мистецтва Національного університету «Києво-Могилянська академія» в 2005-2006 рр. і резидентом проекту Leipzig International Art (LIA) з групою R.E.P. в 2008 р. Роботи експонувалися на багатьох персональних і групових виставках, в тому числі на основному проекті Київської бієнале Arsenale (2012), в Національному художньому музеї України, в галереї White Box в Нью-Йорку, MUMOK у Відні і Zachęta Gallery в Варшаві. Леся Хоменко - номінант премії PinchukArtCentre (2009, 2011, 2013) і премії Future Generation Art Prize (засновник Віктор Пінчук) в рамках групи Р.Е.П. в 2012 р.
Влада Ралко представляє серію «Знаки». У своїх роботах художниця піднімає питання ідентичності, актуальних соціальних і політичних контекстів, занурюючись в екзистенційні глибини болю і страждання колективного тіла. Серія "Знаки" Влади Ралко є однією з найважливіших в її практиці і сьогодні. Твори із серії навмисно не містили ясного посилання, принаймні на поверхні. У 2008 році, коли художниця працювала над роботами, вона ніби передбачала питання "Що ж це означає?". Пропонуючи замість пояснення відсутність контексту, як елемент вразливості та виклику водночас. Ралко намагається повернути аудиторію на 180 градусів, створити своєрідне порочне коло, де кожне питання викликає сумніви через відсутність відповіді. Це «щось» було своєрідним розривом, або пошкодженням тіла зсередини і, таким чином, з’явилося на поверхні.
Влада Ралко народилась в 1969 році в Києві. Закінчила Українську академію мистецтв (кафедра станкового живопису - професор В.Шаталін). Брала участь у численних авторитетних виставках сучасного мистецтва в Україні та за кордоном, включаючи особисті проекти на Арт-Київ 2007, Арт-Москва 2007, Арт-Київ 2008, Арт-Київ 2009, Арт-Київ 2010, Арт-Київ 2011. З 1994 р. член Національної спілки художників України. У своїй творчості піднімає питання ідентичності, актуальних соціальних та політичних контекстів, теми болю, інтимності, страждання. Володарка премії Всеукраїнської трієнале живопису (2001) та стипендії CCN Graz (2007)..
У роботах представлених на стенді Voloshyn Gallery Олексій Сай розвиває ідеї свого масштабного проекту-практики Excel-Art. З програмою Excel у якості ресурсу візуальної мови Сай працює з 2004 року. В абстрактній мові формул, діаграм і графіків автор вбачає єдиний можливий спосіб говорити про монотонне життя офісних працівників. Важливо відзначити, що Сай створює підкреслено нейтральну, об’єктивну, репрезентацію реальності офісних робітників у всіх її проявах: художник не має на меті ні критикувати офісний «стиль життя», ні створювати карикатуру на нього. Створені в Excel зображення Сай роздруковує на алюмінієвих листах, а також власноруч підписує кожну роботу. Попри очевидну легкість тиражування зображень, оригінали яких існують в електронному варіанті, художник принципово створює їх лише в одному примірнику.
Олексій Сай народився у 1975 році у Києві, де живе та працює. Закінчив Київський художньо-промисловий технікум за спеціальністю графічний дизайн у 1993 році та Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури – у 2001 році (відділ станкової графіки). Номінант премії PinchukArtCentre 2009 року. Автор веде активну виставкову діяльність. Олексій Сай брав участь у багатьох групових та персональних проектах в Україні та закордоном. Так роботи художника експонувались у Black Square Gallery (Маямі, США), Saatchi Gallery (Лондон, Велика Британія), Bunsen Goertz Gallery (Нюрнберг, Німеччина), Музеї сучасного мистецтва PERMM (Перм, Росія) тощо.
Максим і Юлія Волошини відкрили Voloshyn Gallery у жовтні 2016 року. У 2015 році подружжя Волошиних увійшло до списку Forbes 30 Under 30. Галерея спеціалізується на contemporary art і демонструє широкий спектр різних медіа сучасного мистецтва, проводить персональні та групові виставки.
Voloshyn Gallery представляє різноманітну виставкову програму, а також співпрацює з установами, незалежними кураторами для реалізації проєктів як у просторі галереї, так і за його межами.
Ми представляємо міжнародній публіці важливі імена сучасного українського арт-простору, серед яких: Нікіта Кадан, Леся Хоменко, Микола Рідний, Влада Ралко, Ніколай Карабінович, Жанна Кадирова, Олексій Сай, Євген Самборський, Катерина Лисовенко та інші.
Одним з основних пріоритетів Voloshyn Gallery є участь у передових ярмарках сучасного мистецтва. Серед міжнародних ярмарків, у яких галерея брала участь протягом останніх двох років: The Armory Show, Vienna Contemporary, Dallas Art Fair, Pulse Art Fair, Nada Miami, Untitled.Art, and EXPO CHICAGO. Сольна презентація Жанни Кадирової від Voloshyn Gallery отримала нагороду Pulse Prize (2018), також проєкт відзначили куратори Perez Art Museum Miami.
Voloshyn Gallery є членом New Art Dealers Alliance (NADA) з 2020 року
