Voloshyn Gallery представляє персональний проект Данила Галкіна на Arco Madrid 2024.
Серія “Оптичні протези” українського художника Данила Галкіна зосереджується на об'єктах радянської східноєвропейської спадщини та переосмислення їх статусу. Автор досліджує радянський декоративний дизайн, зосереджуючись на вітражах лікарень, військових комісаріатах та пожежних частинах, тим самим формуючи цілісне художнє висловлювання в контексті воєнного часу та соціальних зрушень. Подібно багатьом іншим об'єктам декоративно-прикладного мистецтва, ці твори швидко зникають: їх можуть вивезти згідно з українським законом про декомунізацію з 2015 року, або вони можуть бути розграбованими чи знищеними забудовниками. Але в контексті війни, що триває, існує загроза знищення культурних об'єктів з минулого під час бомбардувань з боку російських військ.
Живопис з серії являє собою закопчені, внаслідок чергової російської ракетної атаки, вітражі реальних будівель на тлі димного неба, розташованих у Дніпропетровській області. Усі вікна або пошкоджені від ударів ракет, або розбиті під час демонтажу в рамках декомунізації в Україні. Монохромність, відсутність кольорів, крім поєднання чорного та білого, робить роботи схожими на монохромні ілюстрації з книг радянської історії мистецтва, водночас розповідаючи і про воєнні новини, і про культурну спадщину. Художник переносить фрагменти реальних вітражів на полотна, не тільки надаючи їм нового змісту, а й наділяючи їх статусом витвору мистецтва, якого вони раніше не мали.
На контрасті з монохромними роботами виступають барвиста та розважлива серія вітражів, обрамлена в систему лайтбоксів. Представлена на виставці серія вітражів, обрамлена в систему лайтбоксів, була куплена Данилом Галкіним на безкоштовному рекламному порталі і, як повідомив продавець, колись прикрашала ресторан в санаторії «Сосновий Бор» в селі Власівка на Полтавщині. Розміщуючи знайдені вітражі у виставковий простір, Галкін підкреслює важливість збереження культурної спадщини другої половини ХХ століття та її захисту, надаючи їм музейний статус. Крім того, у новому середовищі ці твори втрачають свою попередню функцію промислового дизайну, перетворюючись на самостійні елементи, що нагадують про безтурботне життя до війни.
Назва "Оптичні протези" вказує на перекручення історії, особливо через вплив кремлівської пропаганди та російського імперіалізму. Початково наративи вітражних вікон мали пропагандистський відтінок, але війна зумовила зміну контексту їхнього сприйняття, фактично перетворивши їх на оглядові майданчики воєнних злочинів, ілюстрацією телевізійної новинної стрічки.
Про Данила Галкіна
Данило Галкін (нар. 1985 р. в м. Дніпро) – сучасний український художник та куратор, навчався у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі та в Академії будівництва й архітектури. Працює з публічним простором, висловлюючись за допомогою просторових інсталяцій, гепенінгу, предметно-орієнтованого мистецтва тощо. Співпрацює з державними та комунальними мистецькими закладами, привертаючи увагу до об’єктів радянської спадщини Східної Європи для подальшого її переосмислення та музеєфікації.
Данило Галкін мав персональні та групові виставки: “Optical Prostheses” в Maison de la Culture Amiens, Ам'єн (FR); ‘’Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian Art 1912–2023’’ Albertinum, Дрезден (DE); ‘’Out loud’’ Galeria Labirynt, Люблін (PL); ‘’When Faith Moves Mountains’’ PinchukArtCentre, Kyiv (UA), Transition dialogue talks, LWL Museum kunst und Kultur, Мюнстер (DE); Europe Endloss, Kunsthal Charlottenborg, Копенгаген (DEN), National Art Museum of Ukraine, Київ (UA) та інших.
Номінант (2011, 2015) та володар Спеціальної премії (2013) PinchukArtCentre. Фіналіст Премії Малевича (2014) та M17 Sculpture Prize (2020). Володар спеціальної премії Art Future Prize (2020).
