20 червня 2018
Push it to the limit! Art Basel Unlimited 2018: мистецтво яке не знає меж
20 червня 2018

Push it to the limit!

Art Basel Unlimited 2018: мистецтво яке не знає меж

 

 

За світом мистецтва завжди було непросто угледіти: надто багато імен, проектів, подій та заходів, підступитись до яких без належної підготовки буває ніяково і страшнувато. Для всіх, хто хотів би розумітись на сучасному мистецтві або вже знається на ньому та не хоче втрачати спритності у цій нелегкій справі, ми пропонуємо придивитись уважніше до програми вже 49 ярмарку Art Basel у місті Базель, Швейцарія – заходу, завдяки якому швейцарський Базель прозвали столицею сучасного мистецтва.

У понеділок 11 червня було відкрито секцію Unlimited основної програми Art Basel – найбільш вражаючої частини програми, про яку ми й поговоримо детальніше далі. Вже сама назва Unlimited вказує на ключову особливість робіт, експонуванню яких присвячено секцію: тут представлено проекти, для розміщення яких простору звичайного боксу замало, – велетенські скульптури, широкоформатне відео, громіздкі інсталяції та ін. Всі галереї, що беруть участь в Unlimited, є учасниками основного Art Basel.

Оскільки первинно ставку секції було зроблено на масштаби, цікаво подивитись, що зможуть сказати нам самі числа про Unlimited.

Близько 95 000 осіб побували на тогорічній Unlimited, і ми як часті гості Art Basel, котрі вже кілька років поспіль відвідують заходи у межах програми цього ярмарку, можемо вас запевнити: цього разу ажіотаж серед поціновувачів мистецтва був точно не меншим!

16 000 квадратних метрів або 172 200 квадратних футів – таку площу було відведено під виставку Unlimited. Звичайно, мало для кого з нас така арифметика є промовистою, тож щоб краще уявити розмах заходу наведемо кілька прикладів, що оживлять ці цифри. Так Собор Святого Петра у Римі має площу 15 000 квадратних метрів, а знайома всім нам Софійська площа у Києві – близько 10 000 квадратних метрів. Основної новорічної локації України не стало б на те, щоб розмістити проекти всіх учасників Art Basel Unlimited!

Крім того, цьогоріч на Unlimited було представлено 72 великомасштабні проекти.

І, звісно ж, самі учасники заходу кожен на свій лад вдавались до паморочливої магії числа. Так у роботі китайського художника Ай Вейвея/Ai Weiwei Tiger, Tiger, Tiger 2015 року було використано аж 3 020 порцелянові посудини, які й склали основу інсталяції.

 

Ай Вейвей/Ai Weiwei, фрагмент роботи Tiger, Tiger, Tiger (2015 р.)

Роботу було представлено Lisson Gallery спільно з Galerie neugerriemschneider

 

Сотню замальовок зображення мертвого тіла зробила Андра Урсута/Andra Ursuta для свого проекту 2017 року The Man From the Internet, на основі зображень, які вона знайшла на сайті про звірства російських військових під час війни у Чечні протягом 1990-х.

 

Андра Урсута/Andra Ursuta , фрагмент роботи The Man From the Internet (2017 р.)

Роботу було представлено Massimo De Carlo у колаборації з Galerie Eva Presenhuber

 

2 128 см завдовжки картина Катрін Бернхардт/Katherine Bernhardt Blue Skies, яку було створено спеціально для участі в Unlimited 2018. П’ять полотен зіставлено в ряд, щоб створити панорамний погляд на сучасну поп-культуру. Протягом цієї яскравої подорожі у 21 метр кожен знайде щось близьке його серцю: кока-кола, сигарети, кубик Рубіка та пакман, ноутбуки та візерунки з екзотичними птахами і квітами та ін.

 

Катрін Бернхардт/Katherine Bernhardt, Blue Skies (2018 р.)

Роботу було представлено галереєю Canada у колаборації із Xavier Hufkens

 

Одна з найбільш вражаючих робіт, що була представлена на Unlimited, – планетоподібна скульптура Death Star II (2017–18) Роберта Лонго/Robert Longo. Робота складається з 40 000 куль – це число приблизно відповідає кількості людей, які помирають від вогнепальних поранень у США за один рік. Перша версія Death Star, яка з’явилась у 1993 році, була значно меншою (18 000 куль) і складалась із холостих патронів для револьвера. У новій версії Death Star 2018 року Лонго використовує бойові патрони подібні за формою до тих, що використовуються AK-47. Завдяки такому збільшенню масштабу роботи та зміні типу куль художник звертає увагу на проблему масового характеру застосування вогнепальної зброї.

 

Роберт Лонго/Robert Longo, Death Star II (2017–18 рр.)

Роботу було представлено галереєю Metro Pictures у колаборації із Galerie Thaddaeus Ropac

 

Схоже, що Лонго вирішив відмовитись від свого максималістського кредо, виголошеного ним у молодому віці: «Я завжди думав, що хочу створювати таке мистецтво, що може тебе вбити… Робитиме воно це візуально чи фізично, будь-який з варіантів мене влаштовує» («I always imagine that I want to make art that is going to kill you… Whether it’s going to do it visually or physically, I’ll take either way»). Адже ця скульптура, крім того, що привертає увагу до питання природи людської жорстокості та ставить під сумнів цивілізаційний прогрес, візуалізуючи тенденцію збільшення кількості насильницьких смертей протягом останніх десятиліть, зокрема, на батьківщині художника, у США, має на меті цілком реально посприяти зменшенню насилля. Так Лонго заявив, що 20% від прибутків, отриманих в результаті продажу Death Star II (2017–18), буде переведено на рахунок неприбуткової організації Everytown for Gun Safety, заснованої колишнім мером Нью-Йорка Майклом Блумберґом з метою боротьби проти насилля із застосуванням вогнепальної зброї. Сам автор наголошує: «Ця робота не стільки про шок чи страх. Вона, радше, про винайдення краси з чогось доволі жахливого, й, у той же час, сподіваюсь, вона спонукатиме замислитись: “Що особисто я збираюсь робити із цим (проблемою вогнепальної зброї)?”» («This piece is not so much about shock and awe. It’s more about creating some kind of beauty out of something that’s quite horrible, and at the same time hoping that it will make you personally [think], “What am I going to do about this [the gun problem]?”»).

Цю пацифістську ініціативу було жваво підтримано: вже у перший день передпоказу роботу Лонго придбав один з європейських музеїв за $1.5 млн.

Роботу представила нью-йоркська галерея Metro Pictures у колаборації із Galerie Thaddaeus Ropac.

 

Роберт Лонго/Robert Longo, фрагмент роботи Death Star II (2017–18 рр.)

Роботу було представлено галереєю Metro Pictures у колаборації із Galerie Thaddaeus Ropac

 

У топ продажів Unlimited потрапила й інсталяція Egg Керол Боув/Carol Bove, яку було продано David Zwirner gallery приватному американському колекціонерові за таку ж суму – $1.5 млн. Наразі це найбільша зі скульптур створених нью-йоркською художницею. Матеріал для п’ятитонної металевої конструкції Egg Боув роздобувала на верфях, а для того, щоб обробити таку кількість металобрухту, довелось навіть задіяти стотонний прес.

Загалом, ім’я Боув широковідоме серед завсідників знакових для світу сучасного мистецтва подій. Так у 2017 році групу скульптур Léger Боув було представлено на Венеційській бієнале у швейцарському павільйоні, який мав промовисту назву Women of Venice, за сприяння все того ж Звірнера.

 

Керол Боув/Carol Bove, Egg (2018 р.)

Роботу було представлено David Zwirner Gallery

 

Швидко знайшло свого власника і масштабне полотно Макартура Бініона/McArthur Binion DNA: Transition: Major (близько 550 х 240 см), яке було реалізовано галереєю Lehmann Maupin спільно із Massimo De Carlo за $450 тис. Ця картина – частина серії DNA Бініона, над якою митець працює з 2013 року дотепер. У роботах цієї серії художник змішує фрагменти своїх особистих документів (таких як, наприклад, свідоцтво про народження та сторінки зі старої телефонної книги, де записано номери та імена друзів молодості). Таку строкату поверхню Бініон вкриває ґратчастим зображенням, котре, водночас, і ховає документальні написи під шарами фарби, і привносить елемент наративної впорядкованості до роботи. Так архівні написи можна розгледіти тільки якщо підійти до картини впритул. Коли ж намагаєшся охопити поглядом все полотно, то в око впадає лише велетенський ґратчастий візерунок, у якому легко вгадуються впливи метрів модернізму.

 

Макартур Бініон/McArthur Binion, DNA: Transition: Major (2018 р.)

Роботу було представлено галереєю Lehmann Maupin спільно із Massimo De Carlo

 

Макартур Бініон/McArthur Binion, фрагмент роботи DNA: Transition: Major (2018 р.)

Роботу було представлено галереєю Lehmann Maupin спільно із Massimo De Carlo

 

Варто відзначити також роботу китайського митця Хе Сяньюя/He Xiangyu Untitled 2018 року, яку на Art Basel привезла пекінська галерея White Space Beijing. Подібно до Death Star II, ця робота вирізнялась з-поміж інших сильним соціально-критичним запалом.

 

Хе Сяньюй/He Xiangyu, Untitled (2018 р.)

Роботу було представлено галереєю White Space Beijing

 

Хе Сяньюй створив потужну метафору соціальної реальності супутньої горезвісній політиці китайського уряду чинній з 1979 по 2015 рік та спрямованій на жорсткий контроль демографічної ситуації «одна сім’я – одна дитина». На одній зі стін ми бачимо три невеликих фотографії хлопчика з позначкою-лінією прокресленою олівцем над кожною з фотокарток. Хлопчик – ніхто інший як сам автор, а позначка на стіні точно відзначає зріст дитини на той момент, коли було зроблено знімок. Цей дуже особистий і, можливо, ностальгійний спогад про дитинство Хе Сяньюя контрастує з велетенською квадратною тарою для яєць, котру розміщено на суміжній стіні та яка містить всього-на-всього одне справжнє яйце. 3 500 грамів чистого золота було використано для створення такої чудернацької конструкції. Матеріал, у цьому випадку, є алегорією того економічного підйому Китаю, що співпав із курсом на жорсткий демографічний контроль.

 

Хе Сяньюй/He Xiangyu, фрагмент роботи Untitled (2018 р.)

Роботу було представлено галереєю White Space Beijing

 

Ще однією роботою, пройти повз яку було просто неможливо, – інсталяція-екосистема Рашида Джонсона/Rashid Johnson із назвою Antonie’s Organ. Робота належить до т.з. post-black art («постчорного мистецтва», якщо перекладати дослівно), яке зосереджується на дослідженні афроамериканської ідентичності з позицій сучасної критичної теорії та соціологічного аналізу. Сам Джонсон так говорить щодо власних мистецьких практик: «Метою є змішання всіх матеріалів у новій мові» (The goal is for all of the materials to miscegenate (від miscegenation – «змішання рас») into a new language»). Цей принцип втілено й у Antonie’s Organ, де у комірках чорних риштувань знайшли притулок численні книжки поряд із керамічними посудинами, що їх Джонсон зробив та декорував власноруч, насипами масла ши та телевізорами, які транслюють більш ранні відеороботи автора, – всі вони були створені під впливом культури африканської діаспори. Усередені цього штучно створеного заквітчаного середовища розміщено також піаніно, на якому періодично, за визначеним розкладом, грали музиканти протягом всього заходу.

Роботу презентувала галерея Hauser & Wirth.

 

Рашид Джонсон/Rashid Johnson, Antonie’s Organ (2016 р.)

Роботу було представлено галереєю Hauser & Wirth

 

Не могла не привернути нашу увагу і така учасниця як Йоко Оно/Yoko Ono. Інсталяція Mend Piece, яку авторка придумала ще у далекому 1966 році, та яка з тих пір відтворювалась багато разів, мала успіх і на цьогорічній Unlimited. На столі лежать фрагменти розбитих чашок, котрі кожен охочий має можливість спробувати починити: клей, мотузки, стрічки та інші матеріали, що можуть стати в нагоді під час такого майстрування, – все вже чекає на своє застосування. Новостворені керамічні об’єкти співучасникам проекту Оно пропонується розмістити на настінних поличках білосніжної кімнати, де і відбувається цей перформанс. Сама авторка відзначає подібність процесів лагодження та лікування. Оно закликає: «Ладнай з розумом та любов’ю. Це, водночас, робитиме і землю кращою» («Mend with wisdom mend with love. It will mend the earth at the same time»).

Проект став візитівкою Galerie Lelong & Co на Art Basel 2018.

 

Йоко Оно/Yoko Ono, фотографія проекту Mend Piece на Art Basel Unlimited 2018

Проект було представлено Galerie Lelong & Co

 

Йоко Оно/Yoko Ono, фотографія проекту Mend Piece (1966 р. – понині)

Проект було представлено Galerie Lelong & Co

 

Анна Лупас/Ana Lupas, Christmas trees for the years to come (1993 р.)

Роботу було представлено галереєю P420

 

Ібрагім Магама/Ibrahim Mahama, Non-Orientable Nkansa II (2017 р.)

Роботу було представлено галереєю White Cube

 

Варто відзначити також проект Дена Грехема/Dan Graham S-Curve for St. Gallen – своєрідне поєднання скульптури та архітектури. У своїх роботах Грехем дотримується такої стратегії: митець обирає такі матеріали (у даному випадку це сталь, дерево та двостороннє дзеркало) і використовує такі форми, що дозволяють створювати ефект розмитого, неясного сприйняття. Так при взаємодії із S-Curve for St. Gallen глядачеві вже важко розрізнити зовнішнє та внутрішнє, справжнє та ілюзорне.

Сам Грехем порівнює S-Curve for St. Gallen із «геометричною формою, що оживлюється та активується за присутності глядача, що створює відчуття неспокою та психологічного відчуження, зумовленого невпинною грою-зміною відчуттів включеності та виключеності» («geometric forms inhabited and activated by the presence of the viewer, [producing] a sense of uneasiness and psychological alienation through a constant play between feelings of inclusion and exclusion»). S-Curve for St. Gallen Грехема закликає глядача замислитись щодо ролі архітектури як засобу вираження, маркеру соціальних змін та призми, крізь яку ми дивимось на інших і самих себе.

 

Ден Грехем/Dan Graham, S-Curve for St. Gallen (2001 р.)

Роботу було представлено галереєю Hauser & Wirth

 

Барбара Блум/Barbara Bloom, The Tip of the Iceberg (1991 р.)

Роботу було представлено Galerie Gisela Capitain

 

Увагу багатьох відвідувачів було прикуто до представленої Galleria Continua інсталяції Хосе Яка/José Yaque TUMBA ABIERTA III. Сам автор говорить про свою роботу так: «TUMBA ABIERTA/Відкрита Могила – це своєрідний плинний архів, де ми можемо спостерігати, як численні природні елементи у їхньому нескінченному різноманітті (рослини, насіння, фрукти) видозмінюються у часі, і де важливою є не стільки втрата чи набуття нових властивостей, скільки демонстрація самої перманентної зміни речей. Відкрита Могила – це запрошення придивитись до внутрішньої краси постійного перетворення властивого і нам самим». («Open Tomb is a type of transforming archive in which we see how many natural elements, in their infinite variety (plants, seeds, fruits, leaves), are transmuted through time, and in which the important fact is not losing or gaining new qualities but showing the permanent change of things. Open Tomb is that: an invitation to see the intrinsic beauty of the constant transfiguration that is also real in ourselves»).

 

Хосе Як/José Yaque, TUMBA ABIERTA III, (2018 р.)

Роботу було представлено Galleria Continua

 

Хосе Як/José Yaque, TUMBA ABIERTA III, (2018 р.)

Роботу було представлено Galleria Continua

 

Вольфганг Лайб/Wolfgang Laib, You will go somewhere else (1995 р.)

Роботу було представлено Buchmann Galerie у колаборації із Konrad Fischer Galerie та Galerie Thaddaeus Ropac

 

Керіт Він Еванс/Cerith Wyn Evans, Neon Forms (after Noh I), (2015 р.)

Роботу було представлено галереєю White Cube

 

Лі У Хван/Lee Ufan, Relatum (Iron Field) (1969/1994/2018 р.)

Роботу було представлено Pace Gallery

 

Лара Фаваретто/Lara Favaretto, The Man Who Fell on Earth (2016 р.)

Роботу було представлено Galleria Franco Noero

 

Лара Фаваретто/Lara Favaretto, фрагмент роботи The Man Who Fell on Earth (2016 р.)

Роботу було представлено Galleria Franco Noero

 

Зрештою, ми могли б сказати, що назва секції Unlimited влучно вказує не лише на масштаби робіт згуртованих під дахом одного павільйону, але й на те невичерпне бажання дивитись, дивуватись та міркувати, які програма цієї секції щороку пробуджує у кожному відвідувачеві.

ОСТАННІ ПОСТИ