Voloshyn Gallery представляє проєкт Миколи Рідного та Данила Галкіна на Liste Art Fair Basel. Будь-яка війна, соціальні зрушення чи конфлікт спричиняють колосальні руйнування, стихійні зміни та каталізують стрімке переосмислення буденності. Роботи Миколи Рідного та Данила Галкіна мають абсолютно різний характер, але їх об’єднує тема фіксації часу крізь призму простору та ілюзії присутності. Найбільш влучно ця концепція розкривається через поняття Ганса Ульрих Ґумбрехта – "продукування присутності", що означає створення враження присутності або реальності через медіа. Філософ стверджує, що сучасні медіа-технології, такі як телебачення, кіно, Інтернет та віртуальна реальність, можуть передавати відчуття присутності в інших місцях, часах або реальностях. Він вказує на те, що продукування присутності може мати як позитивні, так і негативні наслідки, і потребує критичного осмислення для розуміння його впливу на суспільство.
Данило Галкін у серії робіт «Оптичні протези» досліджує радянський декоративний дизайн, зосереджуючись на вітражах лікарень, військових комісаріатах та пожежних частинах, тим самим формуючи цілісне художнє висловнювання в контексті воєнного часу. Живописні роботи зображують закопчені, внаслідок чергової російської ракетної атаки, вітражі реальних будівель на тлі димного неба, розташованих у Дніпропетровській області. Усі вікна або пошкоджені від ударів ракет, або розбиті під час демонтажу в рамках декомунізації в Україні. Художник переносить фрагменти реальних вітражів на полотна, не тільки надаючи їм нового змісту, а й наділяючи їх статусом витвору мистецтва, якого вони раніше не мали.
Назва «Оптичні протези» розповідає про спотворення історії, наприклад, через призму кремлівської пропаганди та російського імперіалізму. Наративи вітражних вікон з самого початку мали пропагандистський характер, але війна зумовила зміну контексту їхнього сприйняття, фактично перетворивши на оглядові майданчики воєнних злочинів, ілюстрацією телевізійної новинної стрічки.
В активний діалог з роботами Данила Галкіна входить роботи із серії скульптур Миколи Рідного «Більше прапорів». У цій серії автор проводить рефлексію щодо розуміння поняття “простір”, відтворюючі різні форми державних будівель, ринків, житлових будинків, транспортних засобів. Усі вони мають спільний елемент – прапор. Ця серія спочатку була задумана як дослідження символічного призначення прапорів як ідеологічних маркерів територій. У часи війни прапор набуває амбівалентних значень, від символу солідарності, національної ідентифікації і безпеки до ознаки окупації і прямої загрози. З військового погляду споруди з прапором часто є потенційними цілями. Чорна фарба, що покриває скульптури, стирає будь-який зв'язок з первісним архітектурним контекстом і викликає асоціації зі спаленими міськими пейзажами. Форми, виконані у грубій експресіоністичній манері, символізують пошкодження, яких зазнала міська інфраструктура України внаслідок війни.
Проєкт завершується промовистою відеороботою Миколи Рідного «Звичайні місця» (2014–2015), яку автор переосмислює в новому контексті. У відеороботі художник концентрується на дослідженні теми ігнорування пам’яті та емоційного паралічу цілого міста, в наслідок соціальних та політичних зрушень. Відеороботу «Звичайні місця» було створено автором у 2014–2015рр, де зображено бійку між активістами в Харкові, яка призвела до вибуху насильства в публічному просторі. Це було щось нове для міста, тому що художник там виріс і пам’ятає його як тихе і спокійне місце. У той час Микола зняв низку громадських місць у Харкові, де відбувалися зіткнення цих груп, і змішав пейзаж міста зі звуками з відео Youtube, що фіксують насильство. Один критик писав, що у випадку з Харковом ніколи не можна бути впевненим, що минуле минуло і що воно більше не з’явиться. Це те, що сталося у 2022 році, але в іншому масштабі, у вигляді військового вторгнення з ракетними ударами. Після початку повномасшабної війни в Україні Рідний зрозумів, що показати цю роботу такою, якою вона була, неможливо, оскільки змінився контекст. Зараз глядач побачив би якийсь громадянський конфлікт і це було б не політкоректно. У травні 2022 року художник їздив до Харкова, щоб знову знімати ті самі місця, тому що вони повністю зруйновані. Не було жодного зіставлення зі звуком, тому він вимкнув його та додав зображення руїн.
Понеділок, 12 червня - неділя, 18 червня 2023 року
Стенд 78
З усіма запитаннями преси звертайтеся:
info@voloshyngallery.art