Бекон – Джакометті: відновлення діалогу
Бекон – Джакометті: відновлення діалогу
01.08.2018

Бекон – Джакометті: відновлення діалогу


 

У швейцарському Фонді Бейєлера (Beyeler Foundation) наразі триває виставка робіт Альберто Джакометті та Френсіса Бекона (до 2 серпня) – авторів, вплив яких на мистецтво ХХ ст. важко переоцінити. Сам засновник Фонду Ернст Бейєлер зробив чимало для популяризації обох авторів: саме завдяки його зусиллям твори Джакометті та Бекона потрапили до багатьох музеїв та приватних колекцій. Крім того, за підтримки Бейєлера було організовано і Фонд Джакометті у Цюриху/ Alberto Giacometti-Stiftung.

 

Загальний план експозиції

 

Діалог, який встановлюють між британським художником та швейцарським скульптором куратори проекту завдяки розміщенню робіт двох митців в одному виставковому просторі, існував колись насправді. Вперше Бекон та Джакометті зустрілись ще на початку 1960-х років, і їхнє спілкування швидко переросло у дружбу.

 

Френсіс Бекон, Фігура з м’ясом (1954 р.)

Роботу надано Чиказьким інститутом мистецтв


Альберто Джакометті, Клітка (1950 р.)

Роботу надано Фондом Бейєлера

 

За словами одного з кураторів виставки, німецького мистецтвознавця Ульфа Кюстера/ Ulf Küster, метою проекту був не стільки пошук подібностей між роботами Джакометті та Бекона, скільки демонстрація того, що обидва митці працювали зі схожими художніми викликами. Серед таких викликів – зображення простору та руху у скульптурі та живописі, а також візуалізація сильних, межових емоцій, у яких викриває себе т.з. темна сторона людської природи, – тема-наслідок переосмислення стану речей після Другої світової війни.

 

Френсіс Бекон, Три нариси портрету (включно із автопортретом) (1969 р.)

Роботу надано приватним колекціонером


Альберто Джакометті, Жінка на візку (прибл. 1945 р.)

Роботу надано Фондом Джакометті (Париж)/Fondation Alberto et Annette Giacometti


Френсіс Бекон, Портрет Ізабель Росторн на вулиці Сохо (1967 р.)

Роботу надано Національною галереєю Берліна


В експозиції зібрано понад 100 полотен та скульптур, серед яких є і твори-візитівки авторів, і роботи, що ніколи не експонувались перед широкою аудиторією. Крім панорамного погляду на творчість Бекона та Джакометті, відвідувачам надано можливість ближче познайомитись і з самими митцями. Для цього в окремих двох залах було відтворено атмосферу майстерень Бекона та Джакометті. Студії митців реконструйовано завдяки велетенським проекціям унікальних історичних фотографій на стіни та підлогу приміщення. Оригінальну ідею довершує аудіосупровід, тож відвідувачі можуть не лише побачити результати діяльності художників, але й почути голоси самих Бекона та Джакометті із коментарями до власних робіт.

 

Френсіс Бекон, Три нариси портрету Ізабель Росторн (1965 р.)

Роботу надано Центром візуальних мистецтв Сейнзбері (Норвіч, Велика Британія)


Френсіс Бекон, У пам'ять Джорджа Дайєра (1971 р.)

Роботу надано Фондом Бейєлера

 

Незважаючи на те, що роботи як Бекона, так  і Джакометті далекі від традиції реалізму, обидва автори називали себе реалістами. Так сам Бекон відзначав, що в основі його пошуків завжди було прагнення зображувати  відчуття або реєструвати факт. Факт динаміки, як ми могли б уточнити. У своїх інтерв’ю Бекон часто говорить про нестійкі епізоди, рівні відчуття та чуттєві області. Йдеться не стільки про невпинне повернення до тих самих образів чи серійність як принцип роботи (беконівські триптихи), скільки про багаторівневість й епізодичність, що властиві самим зображуваним фігурам. І скульптури Джакометті, і полотна Бекона – це зображення щільного нашарування різних емоційних станів та порухів.

 

Загальний план експозиції


Загальний план експозиції

 

Проект відбувся завдяки співпраці численних інституцій та приватних колекціонерів зі всього світу. Звісно, у якості основного організатора виступив Фонд Бейєлера у колаборації із паризьким Фондом Джакометті/Fondation Alberto et Annette Giacometti. Проте, серед активних учасників варто відзначити також MoMA, Центр Жоржа Помпіду, Центр візуальних мистецтв Сейнзбері (Норвіч, Велика Британія), Штеделівський музей (Франкфурт-на-Майні, Німеччина), Національну галерею Берліна, Чиказький інститут мистецтв та ін.

Відвідати виставку можна до 2 вересня 2018 року.