ВОЛОДИМИР БУДНІКОВ. МІРИ ЧАСУ
ВОЛОДИМИР БУДНІКОВ. МІРИ ЧАСУ
29.03.2017 - 23.04.2017

 

 

Voloshyn Gallery представляє персональну виставку живопису Володимира Буднікова "Міри часу". Представлені на виставці картини були створені художником у 2011 році, у Гурзуфі (Крим) паралельно роботі над скульптурами з металу. “Вони є певною фіксацією ряду  початкових станів робочого процесу, де окремі елементи тільки-но вишиковуються перед тим як визначитися щодо ладу набуття упізнаваної форми”, – каже автор про дані роботи.

У творах виставки "Міри часу" ми бачимо як органічно поєдналися живопис кольорового поля із, немов натхненними японською каліграфією, точними мазками. Тут присутні чіткі межі, ритм та контрасність простих форм, монументальність. Всі роботи об’єднує властивий автору стриманий колорит.

“У своєму відчутті кольору Будніков дотримується аскези. У шляхетне чорно-біле плетиво цілого він додає один-два акценти кольору. Грань між живописом і графікою не є непроникною, він грає з "медіаспецифічністю" й того, й іншого, мікшуючи художні засоби – виразну лінію та заливки, штрих і живописну фактуру”, – влучно зазначає куратор та мистецтвознавець Вікторія Бурлака.

Суттєвою є і споглядально-меланхолійна складова даних живописних творів: з одного боку про них цікавіше думати, аніж дивитися, адже на полотнах наче “нічого конкретного не зображено”. А з іншого боку, ці речі споглядаєш довго і якось скоріше медитуючи, наче дивишся углиб чогось. Так поєднуються дві крайнощі.

“Я проводив у той період багато часу на металобазах серед складених за рангом і формою металевих пластин, циліндрів, дротів, прутів. У такому розподілі за формами ясно читалася суворість музичного ладу. У кожній окремій категорії форм: циліндри, площини, дроти, – серед ніби однакових елементів тема починала напружуватись, ускладнюватись саме через нашарування потенційностей, де кожен початок проголошував майбутній розвиток окремо. Однакові форми зовсім не були набором однорідних значень. Прості подібні форми ніби являли собою низку повторів із ледве відмінними градаціями. Кожна форма повторювала іншу майже тотожну але із ледве помітним зсувом”, – каже Володимир Будніков.

Споглядання розмаїття майже подібних елементів нагадувало художнику “музичне бачення Штокхаузена, його ідею “статичного” часу, де кожна композиція вказує на єдність водночас декількох часових планів, де час рухається у різних темпах”. Унаслідок чого, представленим на виставці роботам притаманні ритм, ламані лінії, довільні абстрактні плями та геометричні форми.

Автор каже, що “загальна серія робіт розділена на декілька формул із власними градаціями всередині, які в свою чергу складають певну шкалу. Усі формули є спорідненими між собою. Структура усієї серії також подібна до чогось на кшталт сховища для абетки, де кожна літера, перебуваючи у множині, міститься у спеціальному власному відділі. Але множинність кожної однакової літери складає особливу шкалу звуків, де розрізняння тотожного повідомляє про те, що наразі однакове в майбутньому розійдеться за різними призначеннями.”

“Кожна композиція має за принцип майже абсолютне рівноправ’я усіх своїх складових. Кожна лінія або площина перебувають у тій анонімності, де якість або визначення ще не замулили чистих витоків. Групи, що складаються із дуже подібних зображень, можна порівняти із ледве вловимими часовими проміжками, що повторюються. Повтори утворюють безперервне мерехтіння – немов частоти світла або звуку, вони замість складатися у мелодію або картинку, лишаються у стані постійної вібрації. Кожен простий елемент заперечує готове зображення, розкладаючи зосередженість кінцевої мети повністю, аж до первісного стану множини рівноправних намірів.”

Володимир Будніков народився в 1947 році в Києві. У 1965 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж 1965–1971 років навчався в Київському державному художньому інституті (майстерня академіка Тетяни Яблонської). Із 1975 року – член Національної спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії мистецтв України. У 1998 році отримав звання "Художник року" та Премію "Золотий перетин" на III Міжнародному Арт-фестивалі в Києві. Роботи Володимира Буднікова знаходяться в музеях Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Чернігова, Бердянська, Сум, а також у публічних та приватних колекціях Австрії, Німеччини, США, Японії, Франції, країн Балканського півострова. Живе та працює в Києві.

Voloshyn Gallery – була заснована Максимом та Юлією Волошиними у 2006 році. Від початку заснування носила назву Mystetska Zbirka Art Gallery. Вона розташована в культурно-історичному центрі Києва на вулиці Терещенківській. Voloshyn Gallery – галерея сучасного мистецтва, є майданчиком для арт-експериментів, досліджень і соціальних проектів.

Місія галереї: популяризація українського мистецтва в Україні та світі. Максим і Юлія Волошини активно представляють українське мистецтво за кордоном, сприяючи його інтеграції в європейські культурні процеси. У лютому 2014 Максим і Юлія презентували проект "Україна. Архетип свободи" у Відні в культурно-виставковому центрі Novomatic Forum. У проекті були показані роботи 15 українських художників, які втілили в своїй творчості принцип свободи. У квітні 2015 року з ініціативи галереї був організований перший український арт-тур на острів Кіпр під назвою MAKE ART NOT WAR. У проекті взяли участь сім провідних художників,  які представили свій погляд на війну і мир в Україні зокрема та в історичному контексті в цілому. У 2015 році Максим і Юлія організували проект українських художників у Нью-Йорку, який проходив у Ukrainian Institute of America. У червні 2016 року галерея представляла українських художників на SCOPE Basel, сателіті найпрестижнішого у світі ярмарку мистецтва Art Basel, цього ж року галерея представляла Україну під час Art Basel Week у Маямі на ярмарку Scope Miami Beach. А вже у березні 2017 року Voloshyn Gallery брала участь у Scope New York.

Максим і Юлія Волошини активно підтримують сучасних молодих українських художників і колекціонують їх твори. У 2015 році Максим і Юлія увійшли в ТОП 30 українських колекціонерів за версією Forbes  і стали наймолодшими у цьому рейтингу. В цьому ж році Максим і Юлія увійшли ще в один рейтинг українського Forbes: 30 успішних українців, яким ще не виповнилося 30.