Руслан Тремба
Сергій Западня
Богдан Томашевський
Марина Біндіч
Поліна Вербицька
Володимир Когут

Voloshyn Gallery представляє нову експозицію SUMMER SHOW.

 Який він – сучасний автор? Які теми зачіпає його творчість, яке він має коло зацікавлень? Оскільки, час творчих угрупувань, на кшталт тих, в які об'єднувалися художники нашого культурного простору у  90-х чи 2000-х, минає, на зміну йому приходить доба одинаків, окремих фігур у мистецтві. Ми покажемо виставку незалежних проектів шести художників – Руслана Тремби, Сергія Западні, Богдана Томашевського, Поліни Вербицької, Марини Біндіч, Володимира Когута. Серед учасників SUMMER SHOW і відомі постаті української мистецької сцени, що ведуть активну виставкову діяльність, і ще мало відомі публіці молоді митці, твори яких є не менш цінними

Руслан Тремаба представляє дві абстрактні живописні роботи "Вечори на хуторі", які були створені під час пленеру у Великому Перевозі, що на Полтавщині. Місцевість, яка надихнула художника, відрізняється широтою пейзажу  –  тут низький горизонт і "високе", безмежне небо, яке і зобразив автор. Теремба каже, що мав бажання передати тишу і спокій, якими оповите все навкруги, вдалині від галасу великого міста.

"Серія "Вечори на хуторі" є частиною мого довготривалого, багаторічного проекту "БУТИ ПРИСУТНІМ" або "МІЙ РЕАЛІЗМ", характерною рисою якого є, те що роботи створюються кольоровими глянцевими поталями. І завдяки їхній майже дзеркальній поверхні, ми бачимо своє відображення у творах, тобто ми є присутніми у них, звідси і така назва. Також "є присутнім" і середовище, у якому розміщено твір. А наблизившись майже впритул до картини ми бачимо досить реалістичне відображення, – це те, що я називаю "мій реалізм", – каже художник.

Художник Сергій Западня окреслює свою ідею так: ""Цифрові сни" – проект, у якому я намагаюся зафіксувати певну віртуальну, сплячу, що не усвідомлює себе цифрову субстанцію. Вона знаходитися у невизначеному мінливому положенні й здатна приймати у себе будь-яку інформацію. В основі проекту використаний принцип generative art – комп'ютер сам визначає форми по заданому алгоритму. В результаті я приймаю рішення: прийняти або відхилити отриманий результат.

Даним проектом я окреслюю нові графічні і технологічні межі в українському художньому контексті, а також позицію людини в стосунках з машиною на порозі віртуальної реальності".

Робота  Богдана Томашевського "Малюнки на асфальті" є фрагментом серії з десяти творів, що має загальну назву "Короткі історії про все на світі". "Малюнки на асфальті" виконані у змішаній техніці – це рельєф з глини на сірому тлі, робота нагадує окремі дитячі малюнки крейдою на асфальті на "недитячу тему". У кожному такому фрагменті прихована своя історія, сюжет. Придивившись глядач може розпізнати і прочитати  у переплетінні абстрактних ліній, силуети облич, елементи пейзажу.  З цих малюнків складаються історії різних людей, часом розкриваються дивні обставини, в які вони потрапляють.

Поліна Вербицька представить роботу  "Постать. Жінка", – це гіперреалістично виконана скульптура, що зображує жінку похилого віку. Художниця каже про те, чому обирає такий сюжет та засіб вираження: "Мене цікавить реалістичний жанр. А точніше: плотськість, тілесність – бо, для мене "високого" немає без "низького", не розумію концепцію, відірвану  від буденності. Буденність і є поезією, саме завдяки невпинному повторенню простих  і одноманітних рухів, що складаються у певний ритм життя.

Працювати в реалістичному жанрі мені цікаво також через реакцію глядачів. Вона варіюється від позитивної до різко-негативної, це зумовлене тим, що реалістичні образи знаходять відгук у підсвідомих асоціаціях, які зринаючи, викликають сильні почуття та емоції".

Проект Марини Біндіч має назву "Дуалізм" і включає  чотири малюнки, виконані у складній авторській техніці. Коли споглядаєш їх, важко повірити, що це не принт, а багато годин кропіткої "ювелірної" праці, – малюнки виглядають просто не рукотворними. Як пояснює автор: кожна робота цієї серії передає окрему тему: релігія, природа, твір мистецтва і людина. А кожна тема уособлює два сенси, які демонструють розмежування, трансформацію, та формують інший погляд на звичні нам поняття.

"Ці теми є важливими не тільки для мене. Це основи, з якими стикається кожна людина. Але це також те, що може змінюватися протягом усього життя, погляди людини, його думки, позиції", – каже Марина Біндіч, і пояснює їх так: "Тема релігії – це зображення перевернутої ікони, що є відображенням неосяжності божественного начала людиною, і водночас ілюструє небажання людей дивитися на Бога. Людей, які відвернулися розумом, і людей, які готові прийняти серцем. Тема природи це зв'язок синтетики і натури. Поглинання і витіснення. Тема твору мистецтва – розкривається через зображення фрагменту олійного живопису за допомогою кулькової ручки на папері. Остання робота про людину  –  це автопортрет, де автор перебуває всередині фрагмента попередньої роботи".

"Архаїчна сім'я" молодого художника зі Львову Володимира Когута – це "першообразний прапор", а також серія "образів"-замальовок до нього. Художник вдається до змішаної експресивної техніки, використовуючи неґрунтоване полотно, акрил, олію, маркери, папір, олійну пастель, фарбу для графіті, щоб створити "загальний образ" та відшукати зв'язок між людьми, яких зв'язує тільки його персона. Як каже художник: "Фактор того, що тільки ти знаєш усі ці різні історії, подробиці життя цих людей, інколи яких навіть сам не знаєш, а тільки чув "легенди", розповіді про них, створює з мене певний "арт-комбайн" –  на виході з якого утворюється заміс. Код до прочитання якого є в кожного з нас, потрібно тільки глянути на це очима дитини, яка пізнає світ."

Мова Когута перегукується із художніми висловлюваннями Жана-Мішеля Баскії, але це не з прагнення наслідувати, а скоріш бажання досягти абсолюту в примітивізмі, адже дитячі малюнки мешканців усього світу перегукуються між собою, а більшість символів з дитячої творчості є універсальними і зрозумілими всім, не залежно від того на якому континенті мешкають автори.

Voloshyn Gallery – була заснована Максимом та Юлією Волошиними у 2006 році. Від початку заснування носила назву Mystetska Zbirka Art Gallery. Вона розташована в культурно-історичному центрі Києва на вулиці Терещенківській. Voloshyn Gallery – галерея сучасного мистецтва, є майданчиком для експериментів, досліджень і соціальних проектів.

Місія галереї: популяризація українського мистецтва в Україні та світі. Максим і Юлія Волошини активно представляють українське мистецтво за кордоном, сприяючи його інтеграції в європейські культурні процеси. У лютому 2014 Максим і Юлія презентували проект "Україна. Архетип свободи" у Відні в культурно-виставковому центрі Novomatic Forum. У проекті були показані роботи 15 українських художників, які втілили в своїй творчості принцип свободи. У квітні 2015 року з ініціативи галереї був організований перший український арт-тур на острів Кіпр під назвою MAKE ART NOT WAR. У проекті взяли участь сім провідних художників,  які представили свій погляд на війну і мир в Україні зокрема та в історичному контексті в цілому. У 2015 році Максим і Юлія організували проект українських художників у Нью-Йорку, який проходив у Ukrainian Institute of America. Протягом останнього року Voloshyn Gallery представляла художників у  Маямі і Нью-Йорку, та двічі у швейцарському Базелі, на SCOPE Art Show – сателіті найпрестижніших світових ярмарків мистецтва Art Basel та The Armory Show.

Максим і Юлія Волошини активно підтримують сучасних молодих українських художників і колекціонують їх твори. У 2015 році Максим і Юлія увійшли в ТОП 30 українських колекціонерів за версією Forbes  і стали наймолодшими у цьому рейтингу. В цьому ж році Максим і Юлія увійшли ще в один рейтинг українського Forbes: 30 успішних українців, яким ще не виповнилося 30.