Voloshyn Gallery представляє персональний проєкт Сергія Петлюка під назвою «Індекс». Кураторка виставки – Оксана Карповець. Експозиція складається з тотальної мультимедійної інсталяції, прем’єра якої відбудеться в Voloshyn Gallery. 

У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з пресрелізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньо українському мистецькому полі.

Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.

Рухома текстова стрічка із вищезгаданим списком українських художниць/художників оперізує та захоплює простір галереї. Після кожного прізвища висвітлюються цифри, що нагадують індекси брокерських бірж, та на відміну від останніх, ці цифри не несуть жодного змісту – це всього лиш імітація, довільний набір цифр, що рамдомно висвітлює програма. Прем’єра цього проєкту відбувається в Voloshyn Gallery, чи не єдиній українській арт інституції, що промує і показує місцевих художників за кордоном.

Сергій Петлюк народився в 1981 р.н., медіа художник, живе та працює у Львові. Сергій Петлюк використовує різні мистецькі медіа, але головним чином відео (moving image) у поєднанні зі скульптурними інсталяціями для створення імерсивних просторів, де ключовим елементом часто є сам глядач. Відео, проекції, звукові та кінетичні елементи, в поєднанні з ретельно продуманими архітектурними структурами, створюють високо зарядне середовище, що зачіпає і діє на тіло, почуття та розум глядача. Посередництвом цих налаштувань, де участь оформлено як дивну, навіть відчужуючу зустріч, художник досліджує питання контролю, агресії, насильства, іншості та страху, що випливають з постійної напруги між особистістю і суспільством в контексті пострадянської України, з його соціальними нормами, стереотипами, націоналізмом, політичними потрясіннями і постійним пошуком культурної ідентичності. Мета полягає в тому, щоб передати надто знайомі, але часто непомітні й подавлені почуття і спогади, роблячи їх видимими та неминучими для глядача в незвичайній художній обстановці. Оскільки художник звертається до найбільш тендітних і вразливих шарів індивідуальної та суспільної свідомості, оголене людське тіло часто стає його основним матеріалом – з його природною ніжністю, що контрастує з холодною соціальною раціональністю. Іншими словами, робота Петлюка – це багатошарове і безперервне дослідження зв'язку між чутливістю тіла і різними потоками життя, такими як уява, пам'ять, інформація, медіатизація, соціальний порядок і співжиття. 

​​