Спадщина Артем Волокітін, Михайло Деяк
Спадщина
07.06.2016 - 01.07.2016

Voloshyn gallery спільно з Інститутом проблем сучасного мистецтва представляє арт-проект «Спадщина».

У проекті ми піднімаємо питання, що хвилюють людство. Яким буде світ через 50 років? Яку спадщину ми залишимо нашим нащадкам?  

Ми запропонували художникам і творчим людям взяти участь у дослідженні і представити особистий погляд на цю тему.

Надійшло понад 100 заявок і тепер ми раді представити роботи  художників та об'єднань: Віктор Ареф'єв, Анна Бітаєва, Тетяна Богуславська, Анна Валієва, Артем Волокітін, Михайло Деяк, Олег Карпєєв, Юрій Коваль, Олександр Кольцов, Наталія Лісова, Антон Логов, Анна Міронова, Ніна Мурашкіна, Юрій Мусатов, Оксана Пиж, Юлія Полякова, Крістіна Рідзель, Ольга Селищева, Анастасія Сіренко, Лєна Сіятовська, Арт-група "Степ" (Антон Карюк і Лєна Сіятовська), Микита Сторожков, Валерія Тарасенко, Богдан Томашевський, Альона Шибунова, Оксана Чепелик, radio surrealism, ZOIartgroup (Інна Продан, Надія Смірнова).

Окреслюючи тему для відбору куратори Максим і Юлія Волошини розуміли, що одержать дуже розлогий спектр думок та позицій. Отже, представляємо вам 28 абсолютно різних поглядів, іноді іронічних, іноді вкрай серйозних або навіть віщих.

Так, наприклад, художниця Крістіна Рідзель , переможець міжнародного фестивалю ARTLEVEL DESIGN FESTIVAL,  у своїй роботі "При надії..." хоче привернути увагу до проблеми існування у суспільстві, до того, що кожен з нас стає все менш і менш помітним для оточуючих, розчиняється у нескінченному потоці людської метушні.  Та попри це людство ще має надію, адже чисте, невинне дитя - наше майбутнє, і яким воно буде - залежить від нас.

Михайло Деяк презентує експресивну скульптуру-інсталяцію "Океан", що є часткою великого проекту художника про трансформації  і метаморфози Genesis. Величезна водна поверхня знаходиться у безперервній взаємодії з атмосферою і земною корою, володіє системою циркуляції вод та іншими специфічними властивостями, всі ці риси перевтілені у видовищну інсталяцію з металу і передають нам уявлення автора про океан майбутнього.

 Анна Валієва своїми роботами "Головою у небо"привертає увагу до того, що наша планета стрімко розвивається, а надра Землі швидко виснажуються. У зв'язку з цим люди все більше вивчають космос, нові планети. Наші думки орієнтуються у небо. Фантастичні оповідання Рея Бредбері стають реальністю.

Лєна Сіятовська презентує роботу "Agrostis" і пропонує замислитись над тим, що дика природа має таке ж право на життя, як і людина. Адже людина звикла дбайливо ставиться до природи, яка знаходиться «під ковпаком»: в парку, ботанічному саду, оранжереї, або галерейному просторі, як в нашому випадку. Однак, лише будучи незайманою, екосистема здатна виконувати свою головну в умовах мегаполісу функцію - підтримувати потрібні для проживання людей параметри середовища.

Інсталяція Оксани Чепелик  “50 Years Later” апелює до теорії В.І. Вернадського про “ноосферу” як його “інтелектуального спадку”. Згідно з теорією Вернадського культура здатна акумулювати енергії та запобігати ентропійним процесам у Всесвіті. Разом з тим, наступні 50 років ми змушені мати справи з іншою “спадщиною”, що несе нам війна.

Віктор Ареф'єв прогнозує , що через екологічні катастрофи та ядерну війну суходіл стане непридатним для життя, людство перенесе свій творчий і науковий потенціал на дно океану. Автор представляє на виставці  конструкцію підводної ферми на якій будуть доїти китів. "Архітектон"– інсталяція, що символізує таємницю і невідомість майбутнього, його красу і незвичність, а також волю людства до життя і продовження роду.

Валерія Тарасенко створила свій власний спадок із слайдів, за принципом нескінченно вписуваних одне в одне струкрур.

ZOIartgroup  у своєму проекті "Спірна територія" розглядають ліжко, як портрет усього існування людини,  з демонстрацією полярних рис та етапів творення людини. Ліжко – як  територія народження, кохання, хвороби і смерті.

Анна Міронова  представить роботу "На межі",  апокаліптичні настрої, з вбивчою послідовністю, що не кожне сторіччя набувають актуальності. Людство, здавалося б, опиняється на межі існування. Та межа - це те місце, де на стику протилежностей відбувається рух, де виникає нова ідея, нове життя, нова якість.

Микита Сторожков –  незвичайний український художник, що малює загадкові символи-коди схожі на древнє письмо, представить на виставці серію робіт під назвою "Таємничість символів".

Юрій Коваль  у своїх роботах "Сучасна міфологія" та  "5 хв. на мрію" за основу бере міфи про Аполлона та Гіперборею. І стверджує , що мрія повинна бути рушієм нашої свідомості, рушієм до прекрасного.

Антон Логов, представить новий об'єкт "Травми". Це історія про побутові травми,  завдані пересічній людині соціальними умовами пострадянського суспільства. Метафора до нерозуміння і спотвореної реальності.

Богдан Томашевський інсталяцією " We are who we are"  через вдале порівняння із поверхнею старого матрацу вказує на те, що люди давлять на Землю, стискаючи природу, відвойовуючи місце для обжиття.  Одже матрац, наче Нью-Йоркський Ценрал парк, схожий на клаптик природи затиснений у скло та метал хмарочосів.