За попередньою мінімальною оцінкою вартість даної колекції становить 18,624 млн. грн., що в 95 раз перевищує сплачені за неї кошти.  Користь від угоди для «ІНЕКО» становила 18,4 млн. грн.! Уявіть, яким фантастичним активом володів «Інтурист-Закарпаття»  і як безглуздо його втратив.

Нинішнім власникам «Прем’єр Палацу» колекція майстрів середини ХХ ст. (М. Глущенка, С. Шишка та ін.), розміщена в готелі,  дісталася при покупці «бонусом» на додачу. Зараз ці роботи, які ще років 10 тому можна було придбати за 300-1000 доларів, коштують десятки тисяч доларів. Пощастило? Мушу не погодитися. Тут існує досить чітка і визначена закономірність.

Більшість українських готельєрів з необізнаності нехтують у своїй справі використанням одного з найприбутковіших світових активів – предметів мистецтва. Це –  недопустима бізнесова недалекоглядність.

За стандартними вимогами акредитації навіть тризіркові готелі мають бути оздоблені картинами. У більш висококласних закладах передбачаються авторські автентичні роботи. То чому б не виконати ці вимоги з вигодою для себе.

 Затрати на предмети мистецтва в готелі повинні становити як мінімум 10% від суми, витраченої на побудову і оформлення закладу. Розумію, зараз майже всі готелі намагаються економити, але предмети мистецтва – це не марна трата грошей, а, перш за все, інвестиція.

 Арт-об’єкт – чи не єдина річ у готелі, якій час на користь.  Предмет мистецтва не зношується, не потребує ремонту, не виходить з ладу. З часом він дорожчає. Нерідко – у рази.

Постояльці  – потенційні покупці. Стіни у готелях – та ж сама вітрина, на якій картини є товаром і можуть бути продані за встановлену власником суму.  Паралельне виконання функцій галереї – винятково вигідне бізнес-рішення. 

 Часто дизайнери «оздоблюють» номери плакатами або дешевими репродукціями. На перший погляд, вони коштують разів у 5 дешевше, ніж  якісний живопис. Але після придбання такий псевдо-арт не має особливої цінності тоді, як картини дорожчають з кожним роком як мінімум на 15% і слугують надійним сховищем для капіталу.

 В «Інтерконтиненталі» неймовірні кошти витрачені на мармурову підлогу, розкішні меблі, ремонт. Стільки пафосу, претензії, показної позолоти. Але рами там, здається, коштують дорожче, ніж самі картини.  Де логіка? На гостя з яким смаком та інтелектом розрахований такий інтер’єр?

2012 рік – надзвичайно вдалий час для інвестицій в предмети мистецтва. За прогнозами аналітиків, світовий, а разом з ним і український арт-ринок продовжуватимуть набирати оберти у найближчі кілька років. Це пов’язано з нестабільністю фондового ринку, низьким доходом по банківським депозитам та коливанням валют. Інвестори масово звернулись до альтернативного виду капіталовкладень, щоб зберегти та примножити свої статки.

Вартість колекції зазвичай більша, ніж вартість кожної роботи окремо. При створенні колекції для готелю я, як і в загальному випадку, раджу звернути увагу на вітчизняного виробника. Світові аукціони вже зацікавилися українським мистецтвом, але поки що картини українських майстрів недооцінені як мінімум на 40-60% порівняно з європейськими та американськими аналогами. У найближчі роки відбуватиметься дооцінка робіт, як це сталося напередодні на російському ринку.

Оптимальна формула колекції

Звичайно, для кожного готелю рекомендації мають бути індивідуальні, враховуючи специфіку, стиль , цільову аудиторію та виділені на арт-предмети кошти.

Окремою групою варто виділити великі і розкішні заклади, що налічують більше 200 номерів. Найчастіше  це або історичні будівлі у центрі міста (напр., «Прем’єр Палац»), або представники певної мережі («Хайят»). Такі готелі за статусом мають бути оздоблені якісними предметами мистецтва. 

Для мереж характерні загальний стандарт, комфорт і шик без яскраво виражених індивідуальних ознак. Такі заклади мають схожі риси в усьому світі. Їх «козир» – габарити та велика кількість відвідувачів, зазвичай представників бізнес-класу. Тут вигідно організовувати виставки і експозиції (як це практикував «Хайят»).

Готелі з історичним минулим зазвичай мають аристократичний лоск. Це – шикарні індивідуалісти, які тяжіють до класики.  Тому і картини за стилем тут мають бути відповідні. Трапляється, що у таких закладах пропонують тематичні номери (наприклад, «Гетьман», «Роксолана», «Фен-шуй», «Висоцький» у «Прем’єр Палаці»).

Розглядаючи арт-оздоблення з інвестиційної точки зору, для оптимально врівноважених ризиків і прибутків у цій групі я рекомендую формувати колекцію наступним чином: 30-35% мають займати сучасні імениті майстри. Це – вже відомі автори, класики сьогодення, чиї роботи визнані в світі та продовжують рости у ціні. 

Існує досить широкий прошарок відомих і самобутніх, але ще дешевих художників. Саме на їх роботи необхідно робити основну ставку (приблизно 40%).

Категорія «Художники середини ХХ століття» – це важка артилерія. Їх роботи у вільному обігу зараз знайти складно. Це дуже надійні в інвестиційному плані картини, адже ризики їх знецінення мінімальні. Прибуток вони приноситимуть помірний, але гарантований – 15% на рік. Рекомендую мати приблизно 10-15% таких робіт.

Інший інвестиційний полюс – спекулятивне капіталовкладення у перспективні, але ще зовсім «не розкручені» імена. В колекції вони можуть займати 15% робіт. Саме такі картини мають шанси дорожчати за рік у рази. Щоб «вгадати» з художником-початківцем, треба уважно проаналізувати його творчість. Якщо автор  сильний технічно та ще й пропонує щось нове у стилі або ідеї, на нього варто звернути увагу.

Досить популярними в елітарних колах є бутік-готелі. Вони розраховані на гостей, які шукають затишок, стиль та індивідуальний підхід. Це – невеликі культові заклади з яскраво вираженою індивідуальністю, тематичним або нестандартним оформленням,  претензією на ексклюзивність.  

Предмети мистецтва у таких закладах грають одну з перших скрипок поряд з проектуванням та дизайнерськими рішеннями.

Явище бутік-готелів зародилося у 70-80 роках у мегаполісах ( Лондон, Сан-Франциско, Нью-Йорк) та згодом досить швидко поширилося в усьому світі.

Серед найбільш відомих у Києві на звання бутік-готелів претендують «Опера» з тематичними номерами, розташованими по колу будівлі, "Рів'єра" з індивідуальним проектуванням, «Поділ Плаза», що виконаний у розкішному палацовому стилі, «Воздвиженський». В останньому виставляються картини як визнаних майстрів, так і тих, які ще ніде не демонструвались. Ресторан прикрашають роботи Павла Макова, одного з топових українських художників.

Часто картини написані під замовлення готелю. Це – зручно з точки зору відповідності дизайну інтер’єру, але досить ризикований хід в інвестиційному плані.

Бутік-готелі у докризові часи були більш дохідними, ніж їх класичні п’ятизіркові брати, йдеться у тематичній аналітиці. В період економічних потрясінь їм вдалося зберегти велику частину клієнтів завдяки своїй неповторності.

Явище арт-готелів – це логічне продовження бутік-готелів, де концептуальний акцент робиться  саме на предметах мистецтва.

У Києві є кілька закладів, які називають себе арт-готелями. Насправді, окрім назви та більш-менш відчутного дизайнерського втручання  від арту там нічого нема. Зараз ця ніша у готельному бізнесі є майже вільною.

Цим фактом можуть вдало скористатись невеликі заклади з лімітованим бюджетом. Для них оригінальне і грамотне арт-оформлення – не тільки спосіб відрізнитися серед собі подібних, а й реальний шанс зробити на ньому обличчя і бренд та вийти у лави перших. З огляду на лімітований бюджет таких готелів, основну ставку треба робити на спекулятивну категорію художників – 60%. Інші 40 вкладати у відомих та поки ще дешевих майстрів. Тут необхідно включати фантазію та всю бізнес-кмітливість, на яку здатен, залучати молодих митців зі свіжими ідеями. 

Світ фантазує

«Мистецтво є частиною ідентичності готелю, – говорить співвласник готелю «Thompson LES» (Манхеттен)  Джейсон  Померанк. – І воно інтегрується в архітектуру, дизайн, концепцію і в те, що ми називаємо «аурою», інтелектуальною душею готелю.» 

Арт-готелі дають змогу відчути, що ти не просто живеш серед картин, а знаходишся в середині витвору мистецтва.  Саме тому навіть невеликі за розмірами арт-готелі відомі на весь світ.

«Hotel des Arts» у Сан-Франциско пропонує інтерактивні витвори митців, інсталяції та графіті просто в номерах.

Гордістю «Broomhill Art Hotel»  у Північному Девоні, окрім мистецького інтер’єру, є арт-сад, де зібрані оригінальні скульптури у виконанні різних майстрів.

Розроблений різними дизайнерами і художниками «New Majestic Hotel»  у Сінгапурі дивує «таємними посланнями», які можна прочитати лише в певному положенні.

Сміливий «Daddy Long Legs Independent Travellers Hotel» у Кейптауні, де художникам, фотографам, музикантам і поетам у створенні дизайну та інсталяцій дозволялася повна свобода фантазійного польоту.

У «Henry Jones Art Hotel» (Тасманія) деякі з робіт сучасних австралійських художників (картини, скульптури, принти) можна придбати на згадку.

У датському «Hotel Fox» втілені  ідеї 21 художника! Тут знайдеш і вуличне мистецтво, і японські комікси, і тематику старих казок.

У готелі-галереї «Arte Luise Kunsthote», Берлін, кожен номер унікальний, прикрашений роботами різних відомих майстрів.  Тематика – від фантастичних фільмів до сафарі.

У Флоренції, в готелі «UNA Vittoria» величезні картини в позолочених рамах насправді є дверима, що ведуть до номерів.

А можна взагалі поселити у готелі художника, що ще й надаватиме майстер-класи постояльцям, як це зробили у провінційному «The Lime Tree».

Мистецтво в готелях – загальна світова тенденція. Готелі-бутіки, готелі-музеї, готелі-галереї  ніколи не залишаться без клієнтів. Вони вражають, відрізняються і запам’ятовуються.

Сподіваюсь, що вітчизняні готелі, перейнявши досвід світових колег, приємно дивуватимуть гостей і стануть  достойною візитівкою країни вже під час ЄВРО-2012.